РОЗ’ЯСНЕННЯ
про застосування положень частини першої статті 225 Регламенту Верховної Ради України,
ухвалене на засіданні Комітету 13 травня 2015 року (протокол № 15)
Керівник Апарату Верховної Ради України Зайчук В.О. звернувся до Комітету з проханням «надання роз’яснення Апарату Верховної Ради України стосовно застосування у роботі статті 225 Регламенту Верховної Ради України», привернувши увагу до того, що на пленарному засіданні Верховної Ради України 24 квітня 2015 року під час оголошення запитів народних депутатів України було виголошено запит народного депутата України Геращенка А.Ю. 28 адресатам. Оскільки, відповідно до положень частини першої статті 225 Регламенту Верховної Ради України, на одному пленарному засіданні може бути оголошено не більше двох депутатських запитів одного народного депутата України, Керівник Апарату Верховної Ради України просить надати роз’яснення щодо застосування у роботі частини першої статті 225 Регламенту Верховної Ради України.
Згідно з частиною третьою статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» комітети з питань, віднесених до їх відання, мають право надавати роз’яснення щодо застосування положень законів України. Такі роз’яснення не мають статусу офіційного тлумачення.
Керуючись зазначеною нормою, відповідно до положень Закону України «Про статус народного депутата України», Регламенту Верховної Ради України (в частині розгляду Верховною Радою України питання про направлення депутатського запиту), Комітет зазначив таке.
Правові основи депутатського запиту закріплені Конституцією України (пункт 34 частини першої статті 85, частина перша статті 86) та регламентуються статтею 15 Закону України «Про статус народного депутата України», а також статтями 224-226 Регламенту Верховної Ради України.
Відповідно до вищезазначених положень, виокремлюють два види депутатських запитів – до Президента України (суб’єктом звернення є народний депутат України, група народних депутатів України, комітет Верховної Ради України); а також запит до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності (суб’єктом звернення є виключно народний депутат України).
Нормативне визначення депутатського запиту міститься у частині другій статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України», відповідно до якої – «Депутатський запит – це вимога народного депутата України, народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції».
Водночас, Комітет зауважив, що Конституційний Суд України в ряді своїх рішень, надаючи офіційне тлумачення конституційним положенням щодо окремих питань змісту депутатського запиту, встановив певні обмеження стосовно права народного депутата України звертатися з вимогами чи пропозиціями до окремих органів чи їх посадових осіб.
Процедура оголошення депутатського запиту на пленарному засіданні Верховної Ради України та прийняття рішення про його направлення (у разі, якщо депутатський запит звернено до Президента України), передбачена частиною четвертою статті 15 закону України «Про статус народного депутата України), та статтями 224, 225 Регламенту Верховної Ради України.
Зокрема, частиною першою статті 225 Регламенту Верховної Ради України встановлено, що на одному пленарному засіданні Верховної Ради України може бути оголошено не більше двох депутатських запитів одного народного депутата України.
Відповідно до частини третьої статті 25 Регламенту Верховної Ради України, у дні проведення пленарних засідань щотижня у п’ятницю, з 11 години відводиться час до 30 хвилин для стислих (до трьох хвилин) оголошень запитів і прийняття рішень про підтримку та направлення запитів.
Крім того, частиною другою статті 224 Регламенту Верховної Ради України визначено, що головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України оголошується короткий зміст належним чином підготовленого і внесеного депутатського запиту.
Обмеження щодо кількості оголошених депутатських запитів одного народного депутата України, передбачене частиною першою статті 225 Регламенту Верховної Ради України, перш за все, пов’язано з обмеженням часу (до трьох хвилин) для оголошення таких депутатських запитів і прийняття рішень про їх підтримку у відведений час до 30 хвилин.
Аналіз стенограм пленарних засідань Верховної Ради України свідчить про те, що непоодинокими є випадки, коли один депутатський запит скеровується до декількох суб’єктів (центральних та місцевих органів виконавчої влади, їх керівників та посадових осіб), чим порушуються норми щодо встановленого обмеження - оголошення не більше двох депутатських запитів одного народного депутата України на одному пленарному засіданні.
Така практика призводить до організаційних та технічних ускладнень розгляду Верховною Радою України питань, пов’язаних із депутатськими запитами (зокрема, розсилка депутатських запитів у разі, коли депутатський запит з одного питання надсилається до декількох, в даному випадку, до 28 адресатів), контроль за їх проходженням.
Як вбачається зі стенограми пленарного засідання Верховної Ради України від 24 квітня 2015 року, на пленарному засіданні Верховної Ради України було оголошено два депутатські запити народного депутата України Геращенка А.Ю. – до Голови Національного банку України щодо отримання інформації про облігації внутрішньої державної позики, та запит щодо отримання копій ревізій, перевірок, які здійснювалися Державною фінансовою інспекцією України. Водночас, другий запит було скеровано одразу 28 різним суб’єктам, що практично є окремими запитами (оскільки кожному з суб’єктів запиту Відділом контролю Апарату Верховної Ради України надано окремий реєстраційний номер і кожен із суб’єктів має надати окрему відповідь).
Таким чином, депутатський запит, скерований більше ніж одному адресату, не можна вважати одним депутатським запитом.
Враховуючи положення статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України», статей 224, 225 Регламенту Верховної Ради України, Комітет вважає, що положення частини першої статті 225 Регламенту Верховної Ради України мають застосовуватись таким чином, що на одному пленарному засіданні Верховної Ради України може бути оголошено не більше двох депутатських запитів, кожний з яких має бути скерований не більш як одному адресату, тобто, один депутатський запит має бути скерований до одного адресата.