Р О З ’ Я С Н Е Н Н Я
щодо застосування положень статті 5
Закону України “Про статус народного депутата України”
та статті 9.8.2 Регламенту Верховної Ради України
У зв’язку із зверненням Відділу зв’язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України щодо застосування положень статті 5 Закону України “Про статус народного депутата України” та статті 9.8.2 Регламенту Верховної Ради України Комітетом спільно з Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України підготовлено наступні роз’яснення:
I. Питання щодо того, на чиє ім’я народний депутат України має писати заяву про дострокове припинення його повноважень, слід вирішувати, виходячи із наступного.
Згідно частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Пунктом 1 розділу XY Конституції України (перехідні положення) встановлено, що «Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України».
У частині 6 рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 1998 року (справа № 1-40/98) зазначається, що «Регламент Верховної Ради України відповідно до пункту 1 розділу XY «Перехідні положення» Конституції України є чинним у частині, що не суперечить Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що після набуття чинності Конституцією України (стаття 160 Конституції України) питання щодо організації і порядку діяльності Верховної Ради України, а також статусу народних депутатів України Верховна Рада України повинна вирішувати виключно законами України (пункт 21 частини першої статті 92)».
У частині п’ятій статті 76 Конституції України встановлено: «Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України». У контексті частини шостої статті 78 Конституції України, частиною першою статті 2 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено, що «Повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України».
Частиною третьою статті 78 Конституції України передбачено, що «вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом». У статті 3 Закону України «Про статус народного депутата України» встановлені зазначені вимоги.
Випадки дострокового припинення повноважень народного депутата, визначені у статті 4, а порядок дострокового припинення повноважень – у статті 5 Закону України «Про статус народного депутата України», зокрема частиною першою «рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1-5 статті 4 цього Закону приймається у десятиденний строк за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, більшістю від конституційного складу Верховної Ради України».
Голова Верховної Ради України здійснює повноваження відповідно до положень частини другої статті 88 Конституції України. Обов’язку розгляду заяв народних депутатів про складення ними своїх повноважень положеннями зазначеної статті не встановлено.
На підставі вищенаведених правових норм можна дійти наступного висновку щодо поставленого питання:
1. Питання набуття та припинення повноважень народного депутата України встановлено правовими нормами Конституції України та Законом України «Про статус народного депутата України», отже правові норми Регламенту Верховної Ради України в цьому значенні мають правовий статус у частині, що не відрізняється від норм Конституції та зазначеного Закону.
2. Конституція України та Закон України «Про статус народного депутата України» встановлюють правові норми, згідно яких набуття і припинення повноважень народними депутатами України є питанням, що відноситься до компетенції Верховної Ради України.
3. Подання народним депутатом письмової заяви про складення депутатських повноважень, адресованої до Верховної Ради України відповідає Конституції України та Закону України «Про статус народного депутата України», рішенню Конституційного Суду України з цього питання.
4. Подання народним депутатом письмової заяви про складення депутатських повноважень, адресованої до Верховної Ради України не є порушенням статті 9.8.2 Регламенту Верховної Ради України, керуючись частиною першою розділу XY Конституції України, оскільки у цьому випадку правозастосовними нормами є норми Конституції України та Закону України «Про статус народного депутата України».
Відтак, згідно конституційних вимог, звернення народного депутата України має адресуватися до органу, до компетенції якого віднесено прийняття рішення з цього питання, тобто Верховної Ради України.
II. У питанні щодо чинності норм статті 9.8.2 Регламенту Верховної Ради України в частині того, що заява народного депутата про дострокове припинення повноважень не підлягає відкликанню необхідно зважати на аргументи, наведені до першого питання.
Враховуючи, що питання про відкликання заяви народного депутата є питанням процедури, яке не врегульоване Конституцією і законом і не є предметом сфери їх врегулювання, а відноситься до суто регламентних правових норм, слід вважати, що є чинною правова норма статті 9.8.2 Регламенту Верховної Ради України в частині того, що заява народного депутата про дострокове припинення повноважень не підлягає відкликанню, оскільки вона подається до Верховної Ради України з метою усунення порушення вимог законодавства щодо суміщення посад народного депутата України з видами діяльності і виконання оплачуваної роботи.
III. Зазначена норма, з огляду на конституційний рівень врегулювання цих суспільних відносин (відсутність трудових відносин між Верховною Радою України та народним депутатом) має імперативний характер. Згідно частини другої статті 81 рішення парламенту обумовлюється наявністю особистої заяви народного депутата – конституційно значимого юридичного факту, через те можливість “дезавуювання» особистої заяви народного депутата України будь-якою особою (органом) у будь-який спосіб Конституція України не передбачає.
Це саме, з огляду на конституційно визначений спосіб набуття депутатського мандату та його припинення, стосується положення частини третьої статті 9.8.1 Регламенту Верховної Ради України за якою прийняте Верховною Радою рішення про дострокове припинення повноважень депутата не підлягає перегляду.
Таким чином, з огляду на статтю 81, пункт 1 Перехідних положень Конституції України норма статті 9.8.2 Регламенту Верховної Ради України є чинною в частині того, що заява народного депутата про дострокове припинення повноважень не підлягає відкликанню.
Увідповіді на питання щодо терміну розгляду заяви про складення повноважень народного депутата необхідно також виходити із того, що правові норми Регламенту Верховної Ради України діють у частині, що відповідає Конституції і закону.
Порядок дострокового припинення повноважень народного депутата встановлений у статті 5 Закону України «Про статус народного депутата України».
Згідно положень частини першої цієї статті, «рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата приймається у десятиденний строк за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, більшістю від конституційного складу Верховної Ради України». Виходячи із наведених положень Закону:
1) на засіданні Верховної Ради України не розглядається заява народного депутата про дострокове припинення повноважень, а питання порядку денного про дострокове припинення повноважень народного депутата;
2) десятиденний термін встановлений для розгляду Верховною Радою України питання про дострокове припинення повноважень народного депутата, а не для розгляду особистої письмової заяви про складення депутатських повноважень;
3) Верховна Рада України у десятиденний строк згідно вимог Закону має прийняти рішення за поданням Комітету, а не за особистою письмовою заявою народного депутата України.
IY. Порядок розгляду Верховною Ради України заяви про дострокове припинення повноважень народного депутата, поданої ним у міжсесійний період визначений Конституцією України, Законом України «Про статус народного депутата України» та Регламентом Верховної Ради України.
Відповідно до частини першої статті 82 Конституції України «Верховна Рада України працює сесійно», частини першої статті 83 Конституції України «Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року».
Згідно з частиною 1 статті 2.1.3 Регламенту Верховної Ради України -за звичайних обставин перший і третій тижні місяця сесійного періоду відводиться для пленарних засідань Верховної Ради, другий – для роботи комітетів Верховної Ради, четвертий – для роботи у виборчих округах, їх самостійної роботи.
Комітети Верховної Ради України відповідно до, визначених статтею 5 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», своїх функцій здійснюють роботу у формі засідань (ст.17 Закону). Засідання комітети проводять за звичайних обставин лише в сесійний період.
Крім цього, слід звернути увагу і на те, що згідно зі статтями 2.4.1, 2.4.2 Регламенту Верховної Ради України до порядку денного сесії включаються питання, які підготовлено або доручено підготувати головним комітетам.
З огляду на викладене і на те, що згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про статус народного депутата України» - рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України ( пункти 1-5 статті 4) приймається у десятиденний строк за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, можна зробити висновок, що Верховна Рада України, комітети Верховної Ради України проводять свою роботу і приймають рішення на засіданнях в сесійний період. В міжсесійний період засідання Верховної Ради України (крім позачергових сесій), комітетів Верховної Ради України не проводяться. Тому в міжсесійний період питання не розглядаються ні Верховною Радою України, ні комітетами Верховної Ради України.
Роз’яснення підготовлені у зв’язку з необхідністю забезпечення представництва Відділом зв’язків з органами правосуддя інтересів Верховної Ради України в судовій справі за позовом Терьохіна С.А. про скасування Постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2005 року № 2843-IV “Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Терьохіна С.А.”