РОЗ’ЯСНЕННЯ

про застосування окремих положень Закону України «Про статус народного депутата України» щодо прав та обов’язків народних депутатів України, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень

(ухвалене на засіданні Комітету 23 травня 2018 року)

На засіданні Комітету 23 травня 2018 року (протокол № 115) розглянуто звернення народного депутата України Логвинського Г.В. (№ 106918) про надання роз’яснення Комітету щодо застосування окремих положень Закону України «Про статус народного депутата України» (статей 15, 16, 24, 26, 34) у реалізації народним депутатом України прав на депутатський запит, депутатське звернення, виконання обов’язків, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, та основних гарантій діяльності народних депутатів України.

Комітет зазначив, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 13, частини першої статті 17, частини третьої статті 21, статті 24 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», Постанови Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України восьмого скликання» в порядку аналізу практики застосування державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами Конституції та законів України з питань, віднесених до предмета відання, Комітет має право надавати роз’яснення щодо застосування положень законів України.

 Так, у зверненні народного депутата України Логвинського Г.В. наводиться низка питань щодо особливостей реалізації права на депутатський запит чи депутатське звернення у зв’язку із зверненнями громадян до народного депутата України, використання бланку народного депутата України, особливостей правового статусу помічників-консультантів народного депутата України тощо, з приводу чого Комітет зазначив таке.

Народні депутати України відповідно до частини першої статті 78 Конституції України здійснюють свої повноваження на постійній основі, а їх статус визначається виключно законами України (пункт 21 частини першої статті 92 Конституції України).

Законом України, що визначає статус (права, обов’язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень, є Закон України «Про статус народного депутата України».

Згідно з частинами першою та третьою статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат України – представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. При виконанні своїх повноважень народний депутат України керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

З огляду на конституційно-правовий статус народного депутата України, чинним законодавством України визначено певні особливості його статусу, як учасника інформаційних відносин. Порядок надання народному депутату України інформації, необхідної для здійснення ним своїх повноважень, детально унормований чинним законодавством України. Відповідні положення містяться в Конституції України (стаття 86), Законі України «Про статус народного депутата України» (статті 15, 16, 19), що визначають права народного депутата України на депутатський запит, депутатське звернення, на забезпечення інформацією та її використання.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатський запит – це вимога народного депутата України, народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

У свою чергу, депутатське звернення – викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата України, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (абзац другий частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України»).

Також положеннями частин п’ятої, шостої статті 17 Закону України
«Про статус народного депутата України» передбачено право народного депутата України звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій про припинення порушень прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, брати участь у розгляді в органах державної влади і органах місцевого самоврядування пропозицій та вимог виборців, інших питань, пов'язаних із здійсненням депутатських повноважень.

Крім вищезазначених форм реалізації народним депутатом України контрольних повноважень є право на отримання інформації, відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про статус народного депутата України» на вимогу народного депутата України посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій зобов’язані забезпечити його консультаціями відповідних фахівців з питань депутатської діяльності і надати невідкладно, а за відсутності такої можливості – не пізніш як у п’ятиденний строк, необхідні інформацію та документацію.

Також передбачено право народного депутата України на ознайомлення з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності та доступу до державної таємниці усіх ступенів секретності після взяття народним депутатом України письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці (частина третя статті 19 Закону України «Про статус народного депутата України», частина шоста статті 27 Закону України «Про державну таємницю»).

При оформленні депутатських запитів, депутатських звернень, листів з вимогами надання певної інформації, інших документів, підготовка яких пов’язана з виконанням депутатських повноважень, варто враховувати зобов’язання щодо використання депутатських бланків для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються власноручно народним депутатом України (пункт 16 частини першої статті 24 Закону України «Про статус народного депутата України»). Вимог до обов’язкових реквізитів депутатського бланку вищевказаний Закон не передбачає, водночас форму бланку народного депутата України, що містить логотип малого Державного Герба України, напис «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ», знак «номер» та місце для зазначення дати документа, визначено у Положенні про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженому розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.05.2006 № 448 (додаток 29). Отже, вказані реквізити є обов’язковими для форми бланку народного депутата України.

Положення законодавства України, які стосуються порядку надання інформації за запитами і зверненнями народного депутата України, було детально розтлумачено у відповідних рішеннях Конституційного Суду України (рішення від 19 травня 1999 року № 4-рп/99, від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000, від 20 березня 2002 року № 4-рп/2002, від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003,
від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003).

У рішенні Конституційного Суду України від 5 березня 2003 року
 № 5-рп/2003 у справі за конституційним поданням Національного банку України про офіційне тлумачення положень статті 86, частини другої статті 89 Конституції України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» зазначено, зокрема, що «за своїм змістом депутатське звернення не має імперативного характеру і заявляється народними депутатами України самостійно. Такі звернення можуть бути зумовлені скаргами та заявами виборців, а також  стосуватися інших питань депутатської діяльності, які ініціюються народним депутатом України». Коло питань, які стосуються депутатської діяльності, чинним законодавством не окреслено і випливає з кола тих повноважень, що надані народному депутатові України Конституцією та законами України – у Верховній Раді України, її органах, а також у взаємовідносинах з виборцями.

Взаємовідносини народного депутата України з виборцями передбачають постійну підтримку зв’язків з ними у порядку, встановленому законом, розгляд звернень виборців, а також підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, вжиття заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог, інформування виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації (положення статті 7 Закону України «Про статус народного депутата України»).

Такий перелік прав народного депутата України (передбачено статтями
15, 16, 17, 19 Закону України «Про статус народного депутата України»), пов’язаний також з необхідністю виконання визначених Конституцією України та статтею 24 Закону України «Про статус народного депутата України» обов’язків народного депутата України, що в першу чергу випливають із його представницького мандата – захищати інтереси виборців, додержуватися присяги народного депутата України, що полягає, зокрема, у виконанні народним депутатом України обов'язків в інтересах усіх співвітчизників, постійно підтримувати зв'язки з виборцями, розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України
«Про звернення громадян».

Виконання народним депутатом України обов’язків у взаємовідносинах з виборцями та виконання контрольних повноважень (депутатські запити, депутатські звернення) не можуть бути конфліктом інтересів народного депутата України, оскільки порядок врегулювання конфлікту інтересів у діяльності, зокрема, народних депутатів України, згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про запобігання корупції», визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів. При цьому, законами України, якими при виконанні депутатських повноважень керується народний депутат України, зокрема, Регламентом Верховної Ради України передбачено врегулювання конфлікту інтересів лише у випадках: участі в обговоренні питань на пленарному засіданні Верховної Ради України
(стаття 31¹), в складі тимчасової спеціальної комісії (стаття 85), тимчасової слідчої комісії (стаття 87) та спеціальної тимчасової слідчої комісії (стаття 173), про що народний депутат України зобов’язаний  повідомити Верховну Раду України.

Гарантією реалізації народним депутатом України своїх прав при виконанні депутатських повноважень є принцип непорушності повноважень народного депутата України, що полягає у забороні обмеження повноважень народного депутата України, крім випадків, передбачених Конституцією України, Законом України «Про статус народного депутата України» та іншими законами України (частина перша статті 26 Закону України «Про статус народного депутата України»).

На підставі системного аналізу положень Конституції України, Закону України «Про статус народного депутата України» та рішень Конституційного Суду України, як частини національного законодавства України, права народного депутата України на депутатські запити, депутатські звернення,
на участь народного депутата України у роботі органів державної влади і місцевого самоврядування, на звернення з вимогою про припинення порушень законності, в тому числі, про припинення порушень прав, свобод і інтересів людини та громадянина, на забезпечення інформацією та на її використання можуть випливати із необхідності виконання ним обов’язків народного депутата України у взаємовідносинах з виборцями.

Для виконання народним депутатом України своїх повноважень
Закон України «Про статус народного депутата України» передбачає низку гарантій забезпечення його депутатської діяльності (Розділ ІV Закону України «Про статус народного депутата України»), серед яких – наявність у народного депутата України помічників-консультантів, правовий статус, права та обов’язки яких визначено нормами статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» та Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР.

Так, відповідно до частин першої – третьої статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат України може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, яким може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою, та який може працювати за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. При цьому народний депутат України самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах, здійснює їх підбір, розподіл обов'язків між ними. Ані Закон України «Про статус народного депутата України», ані Положення про помічника-консультанта народного депутата України
не передбачають певних особливостей у правах і обов’язках помічників-консультантів народного депутата України в залежності від форми їх працевлаштування (за трудовим договором чи на громадських засадах). Тобто, як і помічник-консультант, що працює за трудовим договором, так і помічник-консультант, що працює на громадських засадах, можуть виконувати однакові доручення народного депутата України та надавати народному депутату України однакову організаційно-технічну та іншу необхідну допомогу при здійсненні ним депутатських повноважень.

Те саме стосується передбаченого частиною п’ятою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» обов’язку правоохоронних органів невідкладно повідомляти народного депутата України про затримання, арешт та притягнення до кримінальної відповідальності помічника-консультанта народного депутата України (незалежно від того, на яких засадах він працює).

Оскільки помічники-консультанти народного депутата України є однією із складових гарантій виконання ним депутатських повноважень, на них покладається виконання обов’язків, що випливають із обов’язків народного депутата України, зокрема, у взаємовідносинах з виборцями: допомагати народному депутату України в організації проведення звітів і зустрічей з виборцями, трудовими колективами підприємств, установ, організацій,
у розгляді надісланих на ім'я народного депутата України поштою або поданих на особистому прийомі виборцями пропозицій, систематично узагальнювати звернення виборців, інформувати народного депутата України про підсумки узагальнень, брати участь в організації вивчення громадської думки, потреб і запитів виборців, вносити йому пропозиції щодо шляхів їх вирішення тощо. Відтак, помічник-консультант народного депутата України, у тому числі, на громадських засадах має право звертатися до народного депутата України зі зверненням щодо порушення законності чи порушень, прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом.

Таким чином, народний депутат України, як представник Українського народу у Верховній Раді України, для виконання своїх обов’язків, зокрема, у взаємовідносинах з виборцями (громадянами, трудовими колективами підприємств, установ, організацій, представниками громадських об’єднань) може реалізовувати право на депутатський запит, депутатське звернення, інші форми офіційного листування з дотриманням вимог Конституції України, законів України, рішень Конституційного Суду України. У свою чергу, для забезпечення виконання народним депутатом України депутатських повноважень Закон України «Про статус народного депутата України» передбачає таку гарантію його депутатської діяльності, як наявність помічників-консультантів, персональний підбір кандидатур на посади, організацію їх роботи та розподіл обов'язків між ними здійснює особисто народний депутат України, та які (помічники-консультанти), незалежно від засад, на яких вони працевлаштовані, виконують доручення народного депутата України у забезпеченні його представницької функції, що полягає, зокрема, в участі помічника-консультанта у прийомі громадян, в узагальненні звернень виборців, вивченні громадської думки, потреб і запитів виборців тощо.

Комітет звернув увагу на передбачену у статті 36 Закону України
«Про статус народного депутата України» відповідальність за невиконання законних вимог народного депутата України або створення перешкод у його роботі, а так само у разі відмови або ухилення посадових осіб органів державної влади, а також посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування від своєчасного надання на вимогу народного депутата України необхідної інформації та документації або подання завідомо недостовірної інформації.

Перший заступник

         голови Комітету                                                         П.В. ПИНЗЕНИК