Рішення Комітету про подання «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)», підтриманого та внесеного до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. від 21 червня 2017 року (№ 06-297вих-17)

Комітет
07 липня 2017, 09:45

 

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ РЕГЛАМЕНТУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

 

 РІШЕННЯ

 

 

 

про подання «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)», підтриманого та внесеного до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. від 21 червня 2017 року (№ 06-297вих-17)

 

                                                                             Протокол № 86

                                                                                   від 6 липня 2017 р.

 

Розглянувши на виконання доручення Голови Верховної Ради України Парубія А.В. від 21 червня 2017 року «розглянути та внести на розгляд» подання «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)», підтриманого та внесеного до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. від 21 червня 2017 року (№ 06-297вих-17), відповідно до статей 218-220 Регламенту Верховної Ради України, Комітет в и р і ш и в:

 

 

Ухвалити висновок  щодо  подання «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)», підтриманого та внесеного до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. від 21 червня 2017 року (№ 06-297вих-17) і направити Голові Верховної Ради України висновок Комітету та  зазначене подання.

 

 

Перший заступник

голови Комітету                                                        П.В.ПИНЗЕНИК


 

 

ВИСНОВОК

 

щодо подання «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)», підтриманого та внесеного до Верховної Ради України Генеральним прокурором України   Луценком Ю.В. від 21 червня 2017 року (№ 06-297вих-17)

Комітет на засіданні 6 липня 2017 року (протокол № 86) розглянув на виконання доручення Голови Верховної Ради України Парубія А.В. від                               21 червня 2017 року «розглянути та внести на розгляд» подання «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)», підтриманого та внесеного до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. від 21 червня 2017 року (№ 06-297вих-17), та зазначає  таке.

У супровідному листі Генерального прокурора України Луценка Ю.В. до Голови Верховної Ради України зазначено, що до Верховної Ради України направляються подання, а також  матеріали, якими обгрунтовуються відповідне подання, додаток у двох томах. Проте, до Верховної Ради України і відповідно до Комітету  надійшли зазначені подання без вказаного додатку.

Комітет зауважив, що відповідно до частини четвертої статті 218 Регламенту Верховної Ради України, подання, що не відповідає вимогам зазначеним у цій статті, Голова Верховної Ради України повертає Генеральному прокурору України, про що повідомляє Верховну Раду України на найближчому пленарному засіданні Верховної Ради України.

Водночас Генеральний прокурор України Луценко Ю.В. звернувся                        до Голови Верховної Ради України з листом від 22 червня ц.р.                                                     № 01/1/2/1-27вих-17, в якому повідомляє, що у супровідному листі до подання серед додатків вказано матеріали, якими обгрунтовується вищезазначене подання у двох томах, які не було надано з огляду на вимоги закону щодо додержання таємниці слідства, та повідомляє, що відповідні матеріали можуть бути надані під час розгляду зазначеного питання на засіданні Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України відповідно до вимог чинного законодавства.

У поданні до Верховної Ради України зазначено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України – процесуальне керівництво у кримінальному провадженні                                 № 42016000000003712 від 28.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 240 (Порушення правил охорони або використання надр),  частиною четвертою статті 368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), частинами  другою та третьою статті 369-2 (Зловживання впливом), частиною третьою статті 28 (Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією) Кримінального кодексу України.

Комітет звернув увагу на те, що в поданні відсутні відомості про внесення кримінального правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, як це передбачено статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України, а також зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що Поляков Максим Анатолійович у період з 02.10.2016 по 28.11.2016 вчинив кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності, натомість кримінальне провадження відкрито 28.11.2016.

На першій та другій сторінці  подання зазначається про статус народного депутата України та про нормативно-правові акти якими має народний депутат України Поляков М.А.  керуватися у своїй діяльності.

Потім інформацію щодо законопроекту про видобування та реалізацію бурштину (реєстр. № 1351-1), внесеного народним депутатом України  Розенблатом Б.С. (стор.2), про звернення голови Секретаріату Міжфракційного депутатського об’єднання «Депутатський контроль»           Руденка В.Б. до народного депутата України Полякова М.А. для узгодження питання щодо можливості в інтересах  компанії нерезидента «Фуджейра» (ОАЕ), представником якої виступає Сивокінь К.С., внести за його підписом як ініціатора змін до проекту Закону (1351-1) зміни до Податкового кодексу України, до Митного кодексу України тощо та про звернення народного депутата України Полякова М.А. з цього приводу до народного депутата України Розенблата Б.С.(стор. 3-5).

На сторінках 5-8 подання зазначена інформація про реалізацію плану  розробленого народними депутатами України Поляковим М.А. та Розенблатом Б.С. щодо внесення на розгляд Верховної Ради України законодавчих ініціатив в інтересах компанії «Фуджейра»,  у виконанні якого також мають взяти участь помічник-консультант народного депутата України Полякова М.А. – Любонько Т.В. та охоронець народного депутата України Розенблата Б.С. Ярощука Б.В.

Про суму, що вимагатиметься від Сивокінь К.С. та про передачу цієї суми народним депутатам України Полякову М.А. та Розенблату Б.С. йдеться на сторінках 9-15 подання.

 Крім цього, на сторінці 15 ініціатор внесення подання підводить підсумок щодо вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України Поляковим М.А., наголошує на наявності умислу в діях народного депутата України Полякова М.А., який полягає в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, тобто особливо   тяжкий корупційний злочин, передбачений частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.

Інформація про отримані докази  та щодо застосування до народного депутата України  Полякова М.А.  запобіжного заходу міститься  на сторінках    18-19 подання.

Відповідно до частини третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України», частини першої статті 218 Регламенту Верховної Ради України  Верховна Рада України надає згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України.   Згідно з частиною другою статті 482 Кримінального процесуального кодексу притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

Порядок розгляду Верховною Радою України питань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України визначений Главою 35 (статті 218-221) Регламенту Верховної Ради України.

Згідно з частиною другою статті 218 Регламенту Верховної Ради України подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України ініціюється прокурором. Подання щодо народного депутата України повинно бути підтримано і внесено до Верховної Ради України Генеральним прокурором України.

Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України (частина третя статті 218 Регламенту Верховної Ради України).

Відповідно до частини першої статті 219 Регламенту Верховної Ради України Голова Верховної Ради України пропонує народному депутату України, щодо якого внесено подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, подати протягом п’яти днів письмові пояснення комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, і доручає зазначеному комітету надати висновок щодо подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України згідно із законом.

Згідно з частиною першою статті 220 Регламенту Верховної Ради України Комітет, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди Верховною Радою України на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України, відповідно до закону визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більш як 20 днів.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Регламенту Верховної Ради України на засідання комітету запрошується особа, щодо якої внесено подання, а також бере участь Генеральний прокурор України.

Комітет, згідно з частиною третьою статті 220 Регламенту Верховної Ради України, у разі необхідності може витребувати додаткові матеріали кримінального провадження, заслухати пояснення осіб за клопотанням особи, щодо якої внесено подання.

У разі відсутності достатніх доказів щодо обґрунтування подання Голова Верховної Ради України має право повернути його разом із вмотивованим висновком комітету Генеральному прокуророві України  (частини четверта статті 220 Регламенту Верховної Ради України).

Головою Верховної Ради України Парубієм А.В. 23 червня 2017 року (лист № 01/06-243(149072) надіслано народному депутату України                    Полякову М.А.  копію подання, підтриманого та внесеного до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. від 21 червня 2017 року подання про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту) (№ 06-297вих-17) та запропоновано протягом п’яти днів подати письмове пояснення Комітету щодо подання, тобто до 29 червня 2017 року включно.

Пояснення народного депутата України Полякова М.А.  від 29 червня 2017 року зареєстровано Апаратом Верховної Ради України 29 червня ц.р.                (№ 152595) (додається).

На засідання  Комітету 6 липня 2017 року  були запрошені Генеральний прокурор України Луценко Ю.В., а також заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І., який підписав внесене подання (лист від 29 червня ц.р. № 04-31/9-480 (152453), народний депутат України Поляков М.А. (лист від 29 червня ц.р.                   № 04-31/8-487 (152596).

Комітет на засіданні 6 липня 2017 року заслухав інформацію Генерального прокурора України Луценка Ю.В., заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І., прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мусіяку В.В. щодо достатності, законності і обґрунтованості подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича, законності одержання доказів, зазначених у поданні, переглянув аудіо-відео запис телефонних розмов помічника-консультанта народного депутата України Любонько Т.В., а також відеозапис негласних слідчих (розшукових) дій, заслухав пояснення народного депутата України Полякова М.А. та за його клопотанням заслухав народного депутата України Логвинського Г.В. і  адвоката Білявського Я.М., зазначив таке.

  Подання про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)  ініційоване заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури                              Холодницьким Н.І.,  який просить розглянути подання і дати згоду на  обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту),  підтримане Генеральним прокурором Луценком Ю.В. і  21 червня 2017 року внесене на розгляд Верховної Ради України, тобто ініційовано та подано належним суб’єктом подання.

 

Комітет вважає, що вмотивованість та обґрунтованість подання має забезпечуватись переконливими аргументами, фактами та доказами, які в достатній мірі повинні підтверджувати причетність народного депутата України до скоєння суспільно-небезпечного діяння та обгрунтовують необхідність надання згоди на обрання стосовно народного депутата України запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту) за вчинення злочину.

У поданні вчинення народним депутатом України Поляковим М.А. суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, обгрунтовується шляхом зазначення певних відомостей про нього, зокрема:

- «…Поляков М.А… прийняв особисте рішення про використання свого службового становища з метою особистого збагачення шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, а також шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе та для третіх осіб за вплив та прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави…» (стор.2);

- «… у народного депутата України Полякова М.А. породжений корисними мотивами виник злочинний умисел, спрямований на використання свого службового становища та повноважень як народного депутата України, у тому числі права законодавчої ініціативи, на вимагання й одержання неправомірної вигоди в особливо  великому розмірі шляхом вимагання її від представника компанії – нерезидента «Фуджейра» (ОАЕ) – Сивокінь К.С.» (стор.3);

- «Поляков М.А. запропонував Розенблату Б.С. спільно з ним та членами авторського колективу підписати та внести на розгляд Верховної Ради України зазначені проекти законів, попередньо вчинивши вимагання та одержання неправомірної вигоди від представника компанії нерезидента «Фуджейра» Сивокінь К.С., за вчинення дій з використанням наданої їм влади та службового становища в інтересах цієї компанії» (стор.4);

- «у період часу з 02.10.2016 по 15.11.2016, більш точної дати, часу та місце органом досудового слідства не встановлено, діючи з прямим умислом… з метою одержання неправомірної вигоди для себе, Розенблат Б.С. та Поляков М.А. домовилися про спільне вчинення вимагання та одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, спільно узгодивши її суму – 15 000 доларів США, від представника компанії «Фуджейра» Сивокінь К.С…. Поляков М.А. та Розенблат Б.С. розробили план злочинної діяльності… за реалізацію ними права законодавчої  ініціативи, внести до Верховної Ради України проектів законів, пропозицій та поправок до законопроектів в інтересах «Фуджейра» та забезпечення їх прийняття відповідно до законодавчої ініціативи» (стор. 4-5);

- « з метою реалізації спільних злочинних намірів та пунктів плану Поляков М.А., розуміючи, що з огляду на особливості діяльності народних депутатів України, підвищену увагу до них з боку засобів масової  інформації, він та Розенблат Б.С. не зможуть самостійно реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди…, остерігаючись викриття своєї корупційної діяльності, усвідомлюючи, що його помічник-консультант… Любонько Тетяна Володимирівна може сприяти у вчиненні злочинів… у період з 02.10.2016 по 15.11.2016, точної дати, місця та часу органом досудового розслідування не встановлено, довів зміст його з Розенблатом Б.С. злочинних намірів до останньої…» (стор.5);

- «Поляков М.А. та Розенблат Б.С. у період з 02.10.2016 по 15.11.2016 розробили спільний план злочинної діяльності, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе за реалізацію ними права законодавчої ініціативи, внесення до Верховної Ради України проектів законів… в інтересах  компанії «Фуджейра»…, зміст якого у той же період довели до відома Любонько Т.В. і Ярощука Б.В., отримавши від них згоду» (стор.6);

- «Поляков Максим Анатолійович…, був організатором та виконавцем вчинення злочинів, керував їх підготовкою та вчиненням, об’єднав дії інших співучасників і спрямував їх на вчинення злочинів, взяв на себе зобов’язання  виконати наступні дії: здійснити загальне керівництво діями співвиконавця Любонько Т.В., до відома якої довести… злочинний план, надати їй вказівки щодо обсягу та змісту інформації, яку вона повинна передати Сивокінь К.С. з метою реалізації злочинних намірів; прийняти безпосередню участь у проведенні перемовин з Сивокінь  К.С., забезпечити створення умов, за яких вона буде вимушена надати неправомірну вигоду за внесення і супроводження прийняття законопроектів; підписати як ініціатор та член авторського колективу проекти законів…; надати вказівку Любонько Т.В. щодо забезпечення підписання Розенблатом Б.С. проектів законів… як ініціатором та членом авторського колективу; через надання вказівок Любонько Т.В. та за її безпосередньої участі забезпечити внесення та реєстрацію у Верховній Раді України цих законопроектів; особисто, а також за участі Любонько Т.В. та інших народних депутатів України проводити перемовини з представниками Комітету з питань податкової та митної політики з метою опрацювання законопроектів, підготовки необхідних висновків та подальшого їх розгляду Верховною Радою України відповідно до встановленої процедури;   вимагати та одержувати через Любонько Т.В. неправомірну вигоду у Сивокінь К.С. для себе та Розенблата Б.С.» (стор.6-7);

 

- «…Поляков М.А. та Розенблат Б.С. домовилися про те, що вимога про необхідність передачі узгодженого розміру неправомірної вигоди в сумі 15 000 доларів США буде передана Сивокінь К.С. через Любонько Т.В., якій Поляковим М.А. будуть надані  відповідні вказівки»;

- у період з 02.10.2016 по 15.11.2016 «більш точні дата, час та місце органом досудового розслідування не встановлені,… Поляков М.А. надав вказівку Любонько Т.В. щодо передачі інформації Сивокінь К.С. про те, що внесення змін до проекту закону…не є можливим…» (стор.9);

-  у період з 15.11.2016 по 16.11.2016, більш точні дата, час та місце органом досудового розслідування не встановлені,… Поляков М.А. надав вказівку Любонько Т.В. про передачу інформації Сивокінь К.С. про те, що він та Розенблат Б.С. підпишуть .. проекти законів… вимогу про те, що за вчинення цих дій в інтересах компанії «Фуджейра», Сивокінь КС повинна передати йому та Розенблату Б.С. неправомірну вигоду в сумі 15 000 доларів США» (стор.9);

- «17.11.2016 приблизно о 18 год… Поляков М.А. особисто повідомив Сивокінь К.С.  у присутності Любонько Т.В., що без підпису та згоди Розенблата Б.С. зазначені законопроекти не можуть бути внесені та підтвердив попередньо висловлену вимогу щодо необхідності передачі грошових коштів…»(стор.10);

- «у період з 17.11.2016 по 20.11.2016 Поляков М.А. та Розенблат Б.С…, враховуючи згоду Сивокінь К.С. на надання неправомірної вигоди… в сумі              15 000   доларів США…, розподілятиметься між ними виключно у рівних частинах, тобто по 7 500 доларів США кожному…»(стор.10);

- «21.11.2016 близько 09.30 год. Поляков М.А., усвідомлюючи протиправність своїх дій… надав вказівку Любонько Т.В. зв’язатися із Сивокінь К.С. для одержання відповіді на  попередньо висловлену вимогу….» (стор.10-11);

- «28.11.2016 близько 10.18 год. Поляков М.А., з метою доведення злочинного умислу до кінця та одержання решти суми неправомірної вигоди, зловживаючи своїм статусом народного депутата України, надав вказівку Любонько Т.В. на проведення зустрічі із Сивокінь К.С. та одержання від неї  другої частини неправомірної вигоди, тобто грошових коштів в сумі 2500 доларів США» (стор.14);

- «…Поляков М.А., діючи за попередньою змовою із народним депутатом України Розенблатом Б.С., …. вчинили вимагання та одержання неправомірної вигоди від представника компанії нерезидента «Фуджейра» (ОАЕ) Сивокінь К.С. в загальній сумі 15 000 доларів США…» (стор.15).

 

У поданні про надання згоди Верховною Радою України на затримання народного депутата України Полякова М.А. наголошується, що: «Факт вчинення Поляком М.А. суспільно небезпечного діяння, визначеного ч.4 ст.368 КК України, об’єктивно й переконливо підтверджується конкретними доказами, зібраними з дотриманням принципів законності й верховенства права та у суворій відповідності процедури, визначеній кримінальним процесуальним законом України, а саме:

фактом перебування Полякова М.А. у період вчинення кримінального правопорушення в складі членів Міжфракційного депутатського об’єднання «Депутатський контроль»;

протоколом за результатами виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації від 30.12.2016;

протоколом про результати операції з контрольного вчинення корупційного діяння в межах оперативно-розшукової справи № 16цт/2016 від 29.07.2016;

протоколом про результати негласного виявлення та фіксації слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення злочину в межах ОРС                             № 16цт/2016 від 29.07.2016;

протоколом за результатами проведення оперативно-розшукових заходів від 07.12.2016;

протоколом від 30.11.2016 про результати операції з контрольного вчинення корупційного діяння в межах  оперативно-розшукової справи                         № 16цт/2016 від 29.07.2016;

протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу – аудіо- та відеоконтролю особи від 22.12.2016 відносно Любонько Тетяни Володимирівни;

протоколом за результатами проведення НСРД – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 10.02.2017 відносно                  Любонько Т.В.;

протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу – аудіо- та відеоконтролю особи від 09.02.2017 відносно Любонько Тетяни Володимирівни;

 

протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15.12.2016 відносно Любонько Т.В.;

протоколом огляду від 12.06.2016, яким установлено, що на матеріальному носії інформації – цифровому аудіонакопичувачеві… зафіксовано проведення зустрічей та розмов, що відбувалися 21.10.2016, 26.10.2016, 27.10.2016, 04.11.2016, 08.11.2016, 17.11.2016;

протоколом огляду від 20.01.2017, яким підтверджено факти внесення та реєстрації у Верховній Раді України проектів законів (реєстр. № 5436 та реєстр. № 5437);

текстом та карткою законопроектів (реєстр. № 5436 від 22.11.2016  та реєстр. № 5437 від 22.11.2016).

У поданні щодо застосування до народного депутата України                  Полякова М.А.  запобіжного заходу,  зазначається, що «аналіз наведених доказів у їх сукупності підтверджує факт вчинення Поляковим М.А. особливо тяжкого корупційного злочину (ч.4 ст. 368 КК України), за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двадцяти років з позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльність на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а тому відповідно до вимог ст. 183 КПК України щодо нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Більш м’які, передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи не забезпечать  виконання Поляковим М.А. процесуальних обов’язків та не дадуть можливості запобігти таким ризикам: - Поляков М.А. може вчинити інші аналогічні кримінальні корупційні правопорушення, нащо вказує коло його зв’язків та наявні можливості; - Поляков М.А.,   користуючись статусом народного депутата України і пов’язаними із вказаним статусом можливостями, власноруч або використовуючи вплив на інших осіб, може знищити або спотворити не виявлені на цей час речові докази у кримінальному провадженні, у тому числі документи, що підтверджують факти одержання неправомірної вигоди, листування та спілкування з особами, уповноваженими  на виконання функцій держави в інтересах третіх осіб; - Поляков М.А. може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Соціальні зв’язки та матеріальний стан Полякова М.А., наявність можливості виїзду за кордон дають йому змогу переховуватися від слідства, що унеможливіть проведення з ним слідчих дій. Крім того, у зв’язку із внесенням змін до статей 45,69 та 75 КК України у випадку притягнення до кримінальної відповідальності і засудження Полякова М.А. за вчинення особливо тяжкого корупційного злочину до нього може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі до 12 років з позбавленням права  обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Вказана обставина сама по собі вже може бути підставою та мотивом для особи переховуватись від органів досудового розслідування та суду; - Поляков М.А. може впливати на свідків, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним корупційного кримінального правопорушення, з метою схиляння останніх до відмови давати показання та давати неправдиві показання у кримінальному провадженні;  - Поляков М.А., використовуючи статус народного депутата України,  може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.», у зв’язку з чим, заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. просить Верховну Раду України розглянути зазначене подання і дати згоду на обрання стосовного народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича, запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)».

У своєму поясненні народний депутат України Поляков М.А. заперечує про фактичне вчинення кримінального правопорушення  і зазначає таке.

«Всупереч вказаних законодавчих вимог, внесені до Верховної Ради України подання містять опис дій не народного депутата України, щодо якого порушено питання про притягнення до кримінальної відповідальності, а його помічника-консультанта. Подання прокурора обмежені лише деталізацією вчинків Любонько Тетяни Володимирівни, яка працює моїм помічником-консультантом за строковим трудовим договором на постійній основі.   Вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, обумовлене необхідністю доведення того, що саме народним депутатом було отримано неправомірну вигоду. Між тим, жодних відомостей про те, де, коли і за яких обставин мною була отримана (або мені була передана) неправомірна вигода, подання прокурора не містять. Натомість, зазначені процесуальні документи, внесені до Верховної Ради України, фактично щохвилинно відтворюють дії третіх осіб, в тому числі і мого помічника Любонько Т.В. Тексти внесених подань прокурора, за відсутності прямих вказівок на мої протиправні дії, наповнені безпідставними та нічим не обґрунтованими твердженнями про те, що свої дії Любонько Т.В. вчиняла нібито за моїми вказівками, а грошові кошти отримувала нібито для подальшої передачі мені. Проте, подання не містить жодних підтверджень факту надання мною будь-яких протиправних вказівок своєму помічнику на отримання грошових коштів чи факту одержання мною таких коштів. Внесені до Верховної Ради України щодо мене подання містять посилання на 14 (чотирнадцять джерел доказів, які прокурор вважає «переконливим підтвердженням» факту вчинення мною інкримінованого злочину… докази та фактичні обставини, які ними підтверджуються, наведені дослівно з тексів внесених до Верховної Ради України подань … вбачається очевидна невідповідність між цими доказами та висновками про вчинення мною інкримінованого злочину. Моє прізвище згадується лише в контексті встановленого слідством факту перебування у складі МДО «Депутатський контроль» та у складі співавторів двох законопроектів (докази під умовними номерами 1, 12, 13 та 14). Зазначені обставини є загальнодоступними та офіційними відомостями і не містять в собі ознак вчинення жодного злочину. Десять інших доказів, наведені прокурором, взагалі позбавлення будь-якого джерела інформації про мої дії, а тому не можуть слугувати належним підтвердженням моєї причетності до вчинення кримінального правопорушення. Більше того, подання містить неправдиве твердження про те, що 17.11.2016 приблизно о 18 год. мною було особисто підтверджено громадянці Сивокінь К.С. необхідність передачі грошових коштів. У зв’язку з цим особливу увагу Комітету звертаю на вказану обставину та прошу звернутися до змісту моїх висловлювань, здійснених у вказаний день та час, які містяться у доданих до подання матеріалів. Так, мною навпаки було повідомлено вказаній громадянці про те, що ніяких грошових вливань здійснювати не потрібно, оскільки держава сама зацікавлена у залученні іноземних інвестицій... Окремої уваги та правової оцінки заслуговують дії органу досудового розслідування, детективів Національного антикорупційного бюро України, в межах зазначеного кримінального провадження та під час проведення оперативно-розшукових заходів. Зі змісту подання прокурора та доданих до нього матеріалів вбачається, що Національним антикорупційним бюро України в серпні 2016 року була ініційована та в подальшому реалізована спецоперація, за якої громадянці Сивокінь К.С., під видом представника іноземної компанії, було доручено налагодити довірливі відносини з помічниками народних депутатів України, після чого спровокувати останніх та народних депутатів України на отримання неправомірної вигоди за внесення законопроектів у сфері видобутку та реалізації бурштину… Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України “Про Національне антикорупційне бюро України”, завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. Тобто призначенням вказаного правоохоронного органу є боротьба зі вже існуючою злочинністю, а не створення умов та здійснення провокації осіб до вчинення нового злочину, з метою його викриття та покарання таких осіб. Більше того, чинний кримінальний кодекс України такі дії співробітників правоохоронного органу визначає злочинними і встановлює сувору кримінальну відповідальність за їх вчинення. Відповідно до ч. 2 ст. 370 КК України, провокація підкупу, тобто умисні дії службових осіб правоохоронного органу з підбурення особи на прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду, - є тяжким злочином, вчинення якого карається позбавленням волі до семи років. Частиною 3 статті 271 КПК України визначено, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий (детектив) цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. Також про недопустимість використання як доказів у кримінальному провадженні матеріалів, зібраних органами досудового розслідування під час провокації злочину свідчить міжнародний досвід та практика Європейського суду з прав людини. Для прикладу, у п. 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» (заява № 74420/01) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою документування злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб’єкта, схиляючи його до скоєння злочину, який в іншому випадку не був би скоєний... Між тим, примітка 5 до статті 354 КК України встановлює, що під  вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів… Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, вважаю за необхідне запевнити Комітет з питань регламенту та організації діяльності Верховної Ради України, що я не причетний до подій, які описані у змісті внесених Генеральним прокурором України подань. Мною ніколи не вчинялося вимагання чи одержання неправомірної вигоди та нікому не надавалися відповідні вказівки, включаючи свого помічника-консультанта Любонько Т.В… Докази, наведені на обґрунтування внесених подань, не містять в собі жодних відомостей про мою участь у зазначених подіях протягом жовтня – листопада 2016 року. Натомість, характер дій співробітників Національного антикорупційного бюро України під час здійснення оперативно-розшукової діяльності містять явні ознаки вчинення провокації злочину з боку останніх, що унеможливлює використання результатів такої діяльності у кримінальному провадженні. В свою чергу, порушене перед Верховною Радою України питання про надання згоди на моє затримання та арешт є немотивованим, оскільки відсутні щонайменші ризики того, що я можу ухилитися від органу розслідування, прокуратури чи суду. Після вчинення провокативних дій з боку Національного антикорупційного бюро України по відношенню до мене та мого помічника, я так само продовжую вести активну законотворчу діяльність та сумлінно виконувати представницькі функції народного депутата України».

 

Комітет звернув увагу на те, що датою відкриття кримінального провадження є 28 листопада 2016 року, при цьому докази факту вчинення Поляковим М.А. суспільно небезпечного діяння, зокрема, протокол операції з контрольованого вчинення корупційного діяння в межах оперативно-розшукової справи від 29.07.2016 року, протокол виконання спеціального завдання з розкриття злочинної організації від 31.08.2016 року, протокол результату негласно виявлених та зафіксований  слідів від 29.07.2016 року та від 25.11.2016 року, протокол за результатами проведення оперативно-розшукових заходів від 07.12.2016 року, в якому зафіксований хід виконання оперативно-розшукового заходу – спостереження за особою у публічно доступних місцях, що проводився 22.11.2016 року та 28.11.2016 року, вказують на здійснення процесуальних дій до відкриття кримінального провадження.

Водночас в поданні не зазначено на яких підставах проводилися оперативно-розшукові та інші процесуально значимі заходи та чи були ухвалені слідчим суддею рішення з цього приводу.

Положеннями статті 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначено, що оперативно-розшукова  діяльність  -  це  система  гласних   і негласних  пошукових,  розвідувальних  та   контррозвідувальних заходів,  що  здійснюються  із застосуванням    оперативних  та оперативно-технічних засобів. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності передбачені статтею 6 вказаного Закону, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом    порядку,    що    потребує   перевірки   за   допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про злочини, що готуються; про осіб, які готують вчинення злочину.

Зазначені  підстави  можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях  і  постановах  слідчого, вказівках прокурора,  ухвалах  слідчого судді, суду, матеріалах правоохоронних  органів  тощо. Забороняється приймати   рішення про  проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Як передбачено положеннями статті 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У зв’язку з цим, Комітет зазначає, що, згідно з визначенням термінів, наведених в частині першій статті 3 КПК України, досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (пункт 5)

Згідно з положеннями статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінального правопорушення зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (стаття 215 КПК України).

Згідно із статтею 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.  Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування (стаття 260 КПК  України) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження (стаття 263 КПК України).

Комітет вважає, що подання «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)», підтримане та внесене до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В.  від 21 червня 2017 року (№ 06-297вих-17) є недостатньо обґрунтованим та вмотивованим, а також не містить обґрунтувань та підстав, які б підтверджували необхідність обрання для народного депутата України Полякова М.А. запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту).

Враховуючи викладене, Комітет прийняв рішення ухвалити висновок щодо подання «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Полякова Максима Анатолійовича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)», підтримане та внесене до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В.  від 21 червня 2017 року   (№ 06-297вих-17) і направити Голові Верховної Ради України висновок Комітету та зазначене подання.


Перший заступник

 

голови Комітету                                                П.В.ПИНЗЕНИК