РОЗ’ЯСНЕННЯ

Комітету з питань, порушених у зверненні начальника

Управління державної охорони України Гелетея В.В.,

ухвалене на засіданні Комітету 8 квітня 2015 року

У зв’язку із зверненням до Комітету начальника Управління державної охорони України Гелетея В.В. (лист №1/19-443 від 12.03.2015) стосовно надання роз’яснення про «порядок притягнення до відповідальності народних депутатів за завдану майнову шкоду та порядок її відшкодування» та щодо порядку дій військовослужбовців Управління державної охорони України у разі виникнення інцидентів за участю народних депутатів України, відповідно до пункту 6 частини першої статті 13, частини першої статті 17, частини третьої статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», Комітет зазначив таке.

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України. Такі роз'яснення не мають статусу офіційного тлумачення.

Народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. При виконанні своїх повноважень народний депутат України керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі (частини перша, третя статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України»).

Частиною першою статті 80 Конституції України встановлено, що народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Це положення відображене у частині першій статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України», відповідно до якої народному депутату України гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень.

Депутатська недоторканність передбачає звільнення народного депутата України від юридичної відповідальності у визначених Конституцією України випадках (згідно з частиною другою статті 80 Конституції України народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп) та особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.

Окрім депутатської недоторканності гарантією діяльності народного депутата України є непорушність його повноважень, що передбачає заборону на обмеження повноважень народного депутата України, крім випадків, передбачених Конституцією України, Законом України «Про статус народного депутата України» та іншими законами України (частина перша статті 26 Закону України «Про статус народного депутата України»). 

Із офіційного тлумачення частини першої статті 26 Закону України «Про статус народного депутата України» вбачається, що визначені Конституцією і законами України повноваження народного депутата України не можуть бути обмежені діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, громадян та їх об’єднань. Обмеження повноважень народного депутата України можуть встановлюватись виключно Конституцією і законами України (пункт 1.4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 26.06.2003 № 12-рп/2003). 

Особливості юридичної відповідальності народного депутата України, пов’язані з виконанням ним депутатських повноважень, а також ті, що стосуються порядку його затримання чи арешту, встановлені Конституцією України, Законом України «Про статус народного депутата України», Регламентом Верховної Ради України.

Особливостей щодо матеріальної відповідальності народного депутата України за втрату, пошкодження або знищення майна, в тому числі, яке передано (надано) народному депутату України в користування з метою забезпечення належного рівня реалізації його повноважень, Закон України «Про статус народного депутата України» не передбачає. Тому питання, пов’язані з притягненням до такої відповідальності народного депутата України, мають вирішуватися в установленому законодавством України порядку на загальних підставах.

Відповідно до частини другої статті 19 Основного закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

Окремі питання щодо дій військовослужбовців Управління державної охорони України «у разі виникнення інцидентів за участю народних депутатів України» Законом України «Про статус народного депутата України» не визначено. Натомість, згідно з частиною четвертою статті 28 Закону України «Про статус народного депутата України», Управління державної охорони разом з органами Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України (в межах їх повноважень) забезпечує безпеку народному депутату України при виконанні ним депутатських повноважень, а також за місцем його проживання та членів його сім’ї у порядку, встановленому законом, а відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» у разі наявності загрози життю чи здоров'ю, зокрема, народних депутатів України щодо них може здійснюватися державна охорона.

Питання щодо повноважень та порядку дій військовослужбовців Управління державної охорони України (яке відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» є державним правоохоронним органом спеціального призначення), згідно з абзацом шостим пункту 8 додатку до Постанови Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України восьмого скликання» від 04.12.2014 № 22-VІІ, є предметом відання Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.