РОЗ’ЯСНЕННЯ

 

            щодо застосування положень Регламенту Верховної Ради України з питань, порушених у депутатському зверненні народних депутатів України Королевської Н.Ю. та Ляпіної К.М.

 

 

         На виконання доручень Голови Верховної Ради України Литвина В.М. та Першого заступника Голови Верховної Ради України Мартинюка А.І. від 4 листопада 2010 року Комітет на засіданні 18 листопада ц.р. розглянув депутатське звернення народних депутатів України Королевської Н.Ю. та Ляпіної К.М. від 02.11.2010 р. № 241/11-4/СЛ до Голови Верховної Ради України Литвина В.М. щодо можливості реєстрації проекту Постанови Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України", та підготував роз’яснення щодо застосування норм Регламенту Верховної Ради України з порушених у зверненні питань.

         Підставою для депутатського звернення стала відмова Апарату Верховної Ради України у прийнятті на реєстрацію проекту Постанови Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України", поданого народними депутатами України Королевською Н.Ю. та Ляпіною К.М., з посиланням на лист Комітету від 17.09.2010 № 04-32/5-113.

         Народні депутати України Королевська Н.Ю. та Ляпіна К.М. у своєму депутатському зверненні вимагають зареєструвати поданий ними проект Постанови Верховної Ради України, а також висувають ряд претензій щодо підстав відмови у реєстрації.

         У зв’язку з цим Комітет вважає за необхідне зазначити наступне.

         Лист Комітету, на який посилаються у своєму депутатському зверненні народні депутати України Королевська Н.Ю. та Ляпіна К.М., було направлено Комітетом Керівнику Апарату Верховної Ради України Зайчуку В.О. щодо реєстрації Апаратом Верховної Ради України в порушення вимог Регламенту Верховної Ради України конкретного проекту Постанови Верховної Ради України "Про відхилення як неприйнятного проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про столицю України – місто-герой Київ", внесеного народним депутатом України Чорноволенком О.В. (реєстр. № 7069-2П).

         Водночас Комітет підтверджує правову позицію, викладену у зазначеному листі, щодо того, що чинним законодавством України народні депутати України не визначені як особи, які мають право давати правову оцінку або робити експертизу законопроектів, проектів інших актів Верховної Ради України, внесених іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи (і які головним комітетом готуються до першого читання), шляхом внесення щодо них пропозицій, проектів рішень, передбачених статтею 114 Регламенту Верховної Ради України.

Термін "неприйнятність" чинний Регламент Верховної Ради України не містить. Неприйнятність була підставою для відхилення законопроекту, відповідно до вимог глави 3.5 Регламенту Верховної Ради України, в редакції 1994 року. Зокрема, статтею 3.5.1. передбачалось, що у ході обговорення резолюції, пропозиції, законопроекту та його структурних частин народні депутати України в будь-який час можуть порушити питання про їх неприйнятність.

Статтею 103 Регламенту Верховної Ради України визначено, що за дорученням Голови Верховної Ради України або відповідно до розподілу обов’язків – Першого заступника Голови Верховної Ради України, заступника Голови Верховної Ради України або за рішенням головного комітету законопроект направляється на наукову, юридичну чи іншу екcпертизу, проведення інформаційного чи наукового дослідження; при цьому предмет і мета експертизи, пошуку, дослідження повинні бути чітко визначені. Остаточна юридична експертиза і редакційне опрацювання здійснюються після прийняття акта Верховної Ради України в цілому. Окремі законопроекти можуть направлятися для одержання експертних висновків до Кабінету Міністрів України, відповідних міністерств, інших державних органів, установ і організацій, а також окремих фахівців.

Крім цього, згідно з частиною першою статті 111 Регламенту Верховної Ради України, за наслідками підготовки законопроекту до розгляду в першому читанні головний комітет ухвалює висновок, який має містити, зокрема, пропозицію про прийняття Верховною Радою України щодо відповідного законопроекту (кожного з альтернативних законопроектів у разі їх внесення) одного з рішень, передбачених статтею 114 Регламенту Верховної Ради України, та обґрунтування такої пропозиції.

         У випадку поданого на реєстрацію народними депутатами України Королевською Н.Ю. та Ляпіною К.М. проекту Постанови Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України" вбачається її внесення на підставі положень частини другої статті 48 Регламенту Верховної Ради України.

         Згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз’яснення, які не мають статусу офіційного тлумачення, щодо застосування положень законів України. Керуючись зазначеною нормою Комітет надає такі роз’яснення.

         Відповідно до частини другої статті 48 Регламенту Верховної Ради України закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, що набрали чинності, скасуванню Верховною Радою України не підлягають, вони можуть бути визнані такими, що втратили чинність. Проте, вважаємо за потрібне нагадати, що Комітет на засіданні 1 листопада 2006 року ухвалив роз’яснення щодо застосування положень статей, і зокрема статті 48 Регламенту Верховної Ради України з метою уникнення його різночитання та довільного тлумачення. Цими роз’ясненнями визначено, що в контексті припису частини першої статті 48 Регламенту Верховної Ради України рішення Верховної Ради України можуть бути скасовані Верховною Радою України виключно до підписання відповідного акта Верховної Ради України Головою Верховної Ради України і стосується лише рішень Верховної Ради України про прийняття закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради України в цілому. Це виключає застосування частини першої статті 48 Регламенту Верховної Ради України до рішень Верховної Ради України, прийнятих за наслідками розгляду законопроекту в першому чи наступних читаннях.

         Таку правову позицію вважаємо доцільною і при застосуванні положень частини другої статті 48 Регламенту Верховної Ради України.

         Відповідно до статті 102 Регламенту Верховної Ради України законопроекти розглядаються Верховною Радою України, як правило, за процедурою трьох читань, і кожен етап розгляду потребує відповідного рішення Верховної Ради України, передбаченого для першого читання у статті 114, для другого читання у статті 123 та для третього читання у статті 129 Регламенту Верховної Ради України. Таке рішення Верховної Ради України оформляється відповідною постановою.

         Нормативно-правові акти, зокрема, – закони, постанови Верховної Ради України – є джерелом права в Україні. Проте варто мати на увазі, що не всі, зокрема, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими, оскільки питання про нормативно-правову природу відповідного правового акта вирішується не за його типовою назвою, а виходячи з його змісту. Природно, що  нормативно-правовий акт може втратити чинність, внаслідок чого він перестає бути джерелом права, а його норми перестають діяти, втрачають свою обов’язкову силу. Слід зазначити, що правова позиція Комітету у питанні втрати чинності нормативно-правовими актами повністю збігається з позицією Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, викладеною у висновку на проект Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (щодо первинних законодавчих актів України, які фактично не діють, але не втратили чинність в установленому Законом порядку), внесений народними депутатами України Бондиком В.А. та ін. (реєстр. № 5447 від 17.12.2009 р.). А саме, втрата нормативно-правовим актом чинності може статися в результаті:

1)      закінчення терміну дії акта, якщо він мав діяти лише протягом певного терміну;

2)      його формального скасування шляхом видання спеціального припису про втрату цим актом чинності. Такий припис видається у формі іншого акта такої ж юридичної сили, як і акт, що втрачає чинність. Наприклад, припис про втрату чинності законом може бути зроблений лише в іншому законі (спеціально для цього виданому або ж такому, що замінює собою старий закон);

3)      заміни нормативно-правового акта іншим новим нормативно-правовим актом, який регулює ці ж питання. У цьому випадку старий нормативно-правовий акт втрачає чинність навіть у разі, коли в новому акті немає про це спеціального припису.

         Особливим випадком є втрата нормативно-правовим актом чинності не de jure, а de facto. Мова йде про ситуації, коли нормативно-правовий акт формально не скасований і не змінений іншим, однак з часом після видання багатьох нових нормативно-правових актів і повної зміни системи правового регулювання відповідних питань став таким, що не може застосовуватись.

         Постанова Верховної Ради України, зокрема, про прийняття будь-якого законопроекту за основу не має окремого нормативного навантаження, – це документально оформлене рішення Верховної Ради України, яке засвідчує факт закінчення першого етапу законодавчої процедури – прийняття цього законопроекту в першому читанні. Фактично Верховна Рада України приймає за основу проект закону, а не постанову щодо цього. Отже, обов’язковість прийняття певного правового акта ще не свідчить про його нормативний характер. Тому немає підстав вважати таку постанову Верховної Ради України джерелом права. Втрата чинності відповідної постанови про прийняття за основу законопроекту, не може мати наслідком зняття з розгляду цього законопроекту, оскільки згідно з положеннями статті 114 Регламенту Верховної Ради України, крім пункту 1 частини першої зазначеної статті – прийняття законопроекту за основу з дорученням головному комітету підготувати його до другого читання – є ще кілька альтернативних варіантів рішень Верховної Ради України. Саме тому відсутній сенс розгляду такого питання Верховною Радою України і просто немає потреби в реєстрації відповідної ініціативи.

Крім цього, прийняття такого проекту Постанови звужує передбачене частиною першою статті 93 Конституції України право суб’єктів права законодавчої ініціативи на подання, згідно з частиною першою статті 116 Регламенту Верховної Ради України, пропозицій до законопроекту при підготовці його до другого читання та розгляду їх Верховною Радою України. І саме в цьому контексті автори запропонованого проекту Постанови мали можливість скористатись положеннями частини першої статті 116 Регламенту Верховної Ради України і внести свої пропозиції до головного комітету, у тому числі передбачені статтею 123 Регламенту Верховної Ради України, а відтак, згідно з положеннями статті 124, наполягати на їх розгляді Верховною Радою України.

         Отже, правова позиція Комітету полягає в тому, що постанови Верховної Ради України про прийняття законопроектів в першому, другому чи третьому читанні не можуть бути скасовані чи визнані такими, що втратили чинність.

         Водночас Комітет звертає увагу на те, що Верховна Рада України 13 травня, 20 травня, 1 липня, 7 вересня, 19 жовтня, 21 жовтня 2010 року створила прецедент, прийнявши низку постанов про визнання такими, що втратили чинність постанови Верховної Ради України про прийняття за основу проектів законів України (реєстраційні номери 0922/П, 0916/П1, 4502/П1, 6509-П3, 2327/П1, 6234/П1 тощо), що дало підстави для порушення іншими народними депутатами України конституційних і регламентних норм шляхом внесення ними проектів постанов, які не узгоджуються з положеннями Регламенту Верховної Ради України і правовою позицією Комітету.

         Отже, Комітет вважає, що положення частин першої та другої статті 48 Регламенту Верховної Ради України, згідно з якими закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, що набрали чинності, скасуванню Верховною Радою України не підлягають, вони можуть бути визнані такими, що втратили чинність, не можуть бути застосовувані до рішень Верховної Ради України (оформлених відповідними постановами), прийнятих за наслідками розгляду законопроекту в першому чи наступних читаннях, а тому недоцільно вносити на реєстрацію такі проекти постанов.

 

Повернутись до списку публікацій

Версія для друку

Ще за розділом


“Роз'яснення Комітету”

27 червня 2023 11:46
12 серпня 2022 20:30
Роз’яснення з питань реалізації положень статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України», Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР, щодо оплати праці помічників-консультантів тих народних депутатів України, які без поважних причин не здійснюють свої депутатські повноваження (ухвалене на засіданні Комітету 12 серпня 2022 року (протокол № 123)
30 червня 2022 15:41
Роз’яснення з питань реалізації положень статей 2, 20, 34 Закону України «Про статус народного депутата України», ч 3 ст 26 Регламенту Верховної Ради України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, щодо строку повноважень народних депутатів України та термінів надання відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку народним депутатам України, пом-консул нар деп України та працівникам патронатних служб Апарату Верховної Ради України
28 квітня 2022 12:01
28 квітня 2021 17:06
22 липня 2020 14:29
10 червня 2020 14:33
21 лютого 2020 15:01
09 грудня 2019 11:49
06 червня 2019 16:00