РІШЕННЯ
про подання «Про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича» від 6 листопада 2018 року, підтримане та внесене 7 листопада 2018 року до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В.
Протокол № 133
від 19 листопада 2018 р.
Розглянувши за дорученням Голови Верховної Ради України Парубія А.В. від 7 листопада 2018 року подання «Про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича» від 6 листопада 2018 року, підтримане та внесене 7 листопада 2018 року до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В., відповідно до статей 218-220 Регламенту Верховної Ради України, Комітет в и р і ш и в:
Ухвалити висновок щодо подання «Про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича» від 6 листопада 2018 року, підтриманого та внесеного 7 листопада 2018 року до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В., і направити до Верховної Ради України висновок Комітету та зазначене подання.
Перший заступник
голови Комітету П.В.ПИНЗЕНИК
ВИСНОВОК
щодо подання «Про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича» від 6 листопада 2018 року, підтриманого та внесеного 7 листопада 2018 року до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В.
Комітет на засіданні 19 листопада 2018 року (протокол № 133), згідно з дорученням від 7 листопада 2018 року Голови Верховної Ради України Парубія А.В., розглянув подання «Про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича», ініційоване заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І. 6 листопада 2018 року та підтримане і внесене 7 листопада 2018 року до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В., і зазначає таке.
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України – процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 (зловживання владою або службовим становищем), частиною п’ятою статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), частиною першою статті 366 (службове підроблення), частиною третьою статті 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу України.
У поданні до Верховної Ради України йдеться про те, що «досудовим розслідуванням встановлено, що народний депутат України Березкін Станіслав Семенович у період з вересня 2013 року по лютий 2014 року, вступивши у попередню змову із службовими та іншими особами підконтрольних йому підприємств групи «Креатив», а також службовими особами Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі – АТ «Ощадбанк»), під виглядом отримання кредиту внаслідок зловживання службовими особами підконтрольних йому підприємств своїм службовим становищем, організував підроблення документів, заволодіння коштами вказаного банку та їх легалізацію, шляхом виведення на підконтрольні йому закордонні компанії».
Інформація повністю ідентична тексту інформації, викладеній в поданні «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Березкіна Станіслав Семенович», а на сторінках 58-60 викладено інформацію, якою обгрунтовується необхідність застосування до народного депутата України Березкіна С.С. запобіжного заходу у вигляді затримання.
Комітет зазначив, що відповідно до частини третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 27 Закону України «Про статус народного депутата України», частини першої статті 218 Регламенту Верховної Ради України Верховна Рада України надає згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України. Згідно з частинами другою та четвертою статті 482 Кримінального процесуального кодексу України притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.
Порядок розгляду Верховною Радою України питань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України визначений Главою 35 (статті 218-221) Регламенту Верховної Ради України.
Згідно з частиною другою статті 218 Регламенту Верховної Ради України подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України ініціюється прокурором. Подання щодо народного депутата України повинно бути підтримано і внесено до Верховної Ради України Генеральним прокурором.
Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України (частина третя статті 218 Регламенту Верховної Ради України).
Відповідно до частини першої статті 219 Регламенту Верховної Ради України Голова Верховної Ради України пропонує народному депутату України, щодо якого внесено подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, подати протягом п’яти днів письмові пояснення комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, і доручає зазначеному комітету надати висновок щодо подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України згідно із законом.
Згідно з частиною першою статті 220 Регламенту Верховної Ради України комітет, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди Верховною Радою України на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України, відповідно до закону визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більш як 20 днів.
Відповідно до частин першої та другої статті 220 Регламенту Верховної Ради України на засідання комітету запрошується особа, щодо якої внесено подання, а також бере участь Генеральний прокурор.
Комітет, згідно з частиною третьою статті 220 Регламенту Верховної Ради України, у разі необхідності може витребувати додаткові матеріали кримінального провадження, заслухати пояснення осіб за клопотанням особи, щодо якої внесено подання.
У разі відсутності достатніх доказів щодо обґрунтування подання Голова Верховної Ради України має право повернути його разом із вмотивованим висновком комітету Генеральному прокуророві (частина четверта статті 220 Регламенту Верховної Ради України).
За інформацією Першого заступника Керівника Апарату – керуючого справами Боднара П.О. (лист від 15.11.2018 року № 06/03-356(240086)), копії подань «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича», «Про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича», «Про надання згоди на обрання стосовно народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)» із супровідними листами Генерального прокуратура України від 17.09.2018 та 07.11.2018 на 185 аркушах Головою Верховної Ради України Парубієм А.В. надіслано народному депутату України Березкіну С.С. листом від 08.11.2018№ 01/03-474(234134), в якому запропоновано протягом п’яти днів подати письмове пояснення Комітету щодо цих подань.
Пояснення народного депутата України Березкіна С.С. в Апараті Верховної Ради України зареєстровано 14 листопада 2018 року (№ 239026).
На засідання Комітету 19 листопада 2018 року були запрошені Генеральний прокурор України Луценко Ю.В., заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. (лист від 15.11.2018 № 04-31/9-549) та народний депутат України Березкін С.С. (лист від 15.11.2018 № 04-31/8-550).
Комітет на засіданні 19 листопада 2018 року розглянув подання та заслухав інформацію Генерального прокурора України Луценка Ю.В. щодо достатності, законності і обґрунтованості подання про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна С.С., заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. та прокурора відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури Мусіяки В.В. щодо законності одержання доказів, зазначених у поданні, а також пояснення народного депутата України Березкіна С.С. та заслухав його адвоката Кульчицького Н.С., і зазначив таке.
Подання про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна С.С. ініційоване заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І., який просить розглянути подання і дати згоду на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича, підтримане Генеральним прокурором України Луценком Ю.В. і 7 листопада 2018 року внесене на розгляд Верховної Ради України, тобто ініційовано та внесено належним суб’єктом подання.
Комітет зауважив, що вмотивованість та обґрунтованість подання має забезпечуватися переконливими аргументами, фактами та доказами, які в достатній мірі повинні підтверджувати причетність народного депутата України до скоєння суспільно-небезпечного діяння та обгрунтовувати необхідність притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину.
Подання про вчинення народним депутатом України Березкіним С.С. суспільно-небезпечного діяння, визначеного частиною третьою статті 27, частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 366 Кримінальним кодексом України, обгрунтовується шляхом зазначення певних відомостей, зокрема:
- «Березкін С.С., будучи ініціатором створення групи «Креатив», засновником низки її підприємств, кінцевим бенефіціарним власником материнської (холдингової) компанії «OJSC Creative Group Public Limited», маючи безпосередній вплив на діяльність підприємств, зокрема, на формування складу органів управління … опосередковано сконцентрував на собі керівництво усіма підприємства групи. У другій половині 2013 року (більш точний час слідством встановити не видалося можливим), Березкін С.С. дізнався про продаж компанією «Eastern European Finance Limited Inc» … 100% акцій компанії «Barcosta Ventures Limited» (Нікосія, Кіпр), яка володіє 97% акцій Публічного акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон» … вартістю 9 995 000 доларів США; а також про продаж компанією «Glencore International AG» 100 % акцій ряду кіпрських та швейцарських компаній, що володіють часткою участі у розмірі 80,1% у структурі ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод» … вартістю 12 000 000 доларів США. …» (стор. 2);
- «…Березкін С.С. вирішив встановити особистий контроль над цими об’єктами шляхом придбання акцій та часток у статутному капіталі за кошти групи «Креатив» та підконтрольні йому закордонні компанії, що формально до групи «Креатив» не входили Quarda Commodities SA Limited … Titan LTD…, а після укладення вказаних угод та переходу права власності, передати контрольні пакети акцій та відповідні частки у статутному капіталі компаній «Quarda Commodities SA Limited» і «Titan LTD» своїм дітям – Березкіну М.С. та Березкіній В.С. Водночас Березкін С.С., розуміючи, що для фактичного придбання вказаних об’єктів необхідні кошти у сумі не менше 20 000 000 доларів США, а вільні обігові кошти у такій сумі у групи «Креатив» відсутні … загальна заборгованість за кредитними зобов’язаннями групи «Креатив» є таким, що не дозволяють надати банку достатньо забезпечення … підбурений жагою до протиправного збагачення … не пізніше 23 вересня 2013 року вирішив організувати протиправне отримання кредиту в АТ «Ощадбанк», підробку офіційних документів та незаконно заволодіти кредитними коштами у сумі 20 000 000 доларів США з подальшою їх легалізацією (відмиванням)» (стор. 2);
- «Для реалізації свого злочинного плану Березкін С.С. вирішив використати на різних його етапах підприємства групи «Креатив»: Приватне акціонерне товариство «Креатив», Товариство з обмеженою відповідальністю «Креатив Постач», Creativ Trading SA, а також підконтрольні йому іноземні компанії, що формально не входили до групи «Креатив» Quarda Commodities SA Limited, Titan LTD. Проте, Березкін С.С., усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел не зможе і для його реалізації необхідна активна участь службових осіб та працівників підприємств групи «Креатив», за невстановлених слідством обставин безпосередньо та через підпорядкування залучив у вересні 2013 (більш точний час слідством встановити не видалося можливим): Березкіна М.С., свого сина, який був засновником ПАТ «Креатив Груп» та обіймав посади голови Наглядової ради цього товариства …» (стор. 3);
- «Березкін С.С. … як організатор: - мав розподілити ролі між учасниками його злочинного плану, визнавши, що всі вони повинні всебічно сприяти вчиненню організованих ним злочинів … - особисто мав домовитись зі службовими особами АТ «Ощадбанк» щодо видачі кредиту ПрАТ «Креатив» … - мав контролювати осіб, залучених ним до вчинення злочинів, координувати їх дії, у тому числі дії учасників групи «Креатив», з діями учасників з числа службових осіб АТ «Ощадбанк», злагоджувати усі суперечності у разі їх виникнення під час кредитної роботи» (стор. 4);
- «Використовуючи довірливі відносини, що сформувались під час отримання групою «Креатив» в АТ «Ощадбанк» кредитів раніше, Березкін С.С. за невстановлених слідством обставин у період до 23.09.2013 (включно), більш точної дати під час проведення досудового розслідування встановити не видалося можливим, залучив для реалізації злочинного плану, довівши його зміст і роль співучасників, службових осіб АТ «Ощадбанк»: Земцову І.М. … Харлана Є.А. … Терещенко Є.В. … вступивши з ними у попередню змову.» (стор. 9);
- «… Березкін С.С., продовжуючи переслідувати мету особистого протизаконного збагачення, з метою реалізації свого злочинного плану, направленого на незаконне привласнення кредитних коштів АТ «Ощадбанк» з подальшою їх легалізацією (відмиванням), прийняв рішення передати в забезпечення кредиту елеваторний комплекс … та будівництво якого на той час ще не було завершено. Про це Березкін С.С. за невстановлених слідством обставин повідомив інших співучасників, та, не повідомляючи про свої злочинні наміри – директора цього підприємства Суворова Д.М., якому вказав готувати і надавати на вимогу Слюсаренко Т.О., Сікорської О.І та Пусовіта В.І. усі необхідні документи для передачі у заставу вказаного елеватора під час проведення останніми роботи щодо одержання кредитних коштів ПрАТ «Креатив» в АТ «Ощадбанк». … Після закінчення будівництва вказаного елеватора … Березкін С.С. продовжуючи реалізувати свій злочинний план … як організатор, керуючи вчиненням злочину, надав вказівку своїй дочці Березкіній В.С. та Давидову Ю.Г. організувати підготовку і направлення до АТ «Ощадбанк» другого листа ПрАТ «Креатив» на відкриття кредитної лінії …» (стор.14-15);
- «Продовжуючи реалізувати злочинний план, за невстановлених слідством обставин Березкін С.С., Березкін М.С., Березкіна В.С., Давидов Ю.Г., Слюсаренко Т.Ю., Сікорська О.С., Пустовіт В.І., Бойко О.М. дізнавшись від Земцової І.М., що для забезпечення останньою прийняття позитивного рішення на кредитному комітеті АТ «Ощадбанк» про кредитування ПрАТ «Креатив» необхідно збільшити ринкову вартість заставного майна з 123 331 400 грн. до 240 000 000 грн. та оформити фінансову поруку фізичних осіб, які є кінцевими власниками або керівниками позичальника … спільно із Земцовою І.М., Харланом Є.В., Терещенко Є.А. визначити можливість збільшення вартості забезпечення шляхом укладення договору …» (стор. 18);
- « … продовжуючи реалізувати злочинний план, за невстановлених слідством обставин Березкін С.С., Березкін М.С., Березкіна В.С., Давидов Ю.Г., Слюсаренко Т.Ю., Сікорська О.С., Пустовіт В.І., Бойко О.М. 27.12.2013 визначили можливість збільшення вартості забезпечення, шляхом укладення договору поставки ПрАТ «Креатив» … та передати в заставу АТ «Ощадбанк» право вимоги грошових коштів за цей поставлений товар. Для реалізації свого злочинного плану … Березкін С.С. з метою надання до банківської установи завідомо неправдивих, але необхідних для видачі цього кредиту документів, вирішив використати підприємство групи «Креатив»: Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод модифікованих жирів» …» (стор. 19);
- «Також 09.01.2014 Березкін С.С., Березкін М.С., Березкіна В.С., Давидов Ю.Г., Слюсаренко Т.Ю., Бойко О.М., Тимченко С.В., Сікорська О.С., Пустовіт В.І. вирішили для забезпечення переконання працівників банку, не обізнаних про їхній злочинний план, у достатності додаткового забезпечення у виді майнових прав згідно з договором № 87 … забезпечити складання і видачу видаткових накладних, що містять завідомо неправдиві відомості про нібито здійснення поставок товару … та надання їх до банку в сканованих копіях у складі звіту про оцінку вартості майнових прав, що буде складений Волосян К.Г., оскільки в такому разі не виникне підозр щодо дійсності таких документів» (стор. 21);
- «16.01.2014 Березкін С.С.,
реалізуючи свій злочинний план, шляхом зловживання службовим становищем
генеральним директором ПрАТ «Креатив»
Бойком О.М., … за пособництва засновника ПАТ «Креатив Груп» … заволоділи
безпідставно отриманим, як кредит у АТ «Ощадбанк» … Отже, своїми умисними
діями, які виразились в організації
заволодіння протягом вересня 2013-січня 2014 років майном АТ «Ощадбанк»
в особливо великих розмірах (коштами в сумі 20 000 000 доларів США,
що еквівалентно на час вчинення злочину
159 860 000 грн) шляхом
зловживання службовими особами ПрАТ Креатив …, ТОВ «ЗМЖ» … своїм
службовим становищем, за попередньою
змовою групою осіб у складі Березкіної В.С., Березкіна М.С., Давидова
Ю.Г., Бойка О.М. … Березкін С.С. вчинив злочин, передбачений
ч. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.» (стор. 28-29);
- «Продовжуючи реалізувати свій злочинний план, Березкін С.С., отримавши розпоряджатись коштами у сумі 20 000 000 доларів США, безпідставно отриманими як кредит в АТ «Ощадбанк», надав вказівку Давидову Ю.Г., Березкіній В.С., … легалізувати їх шляхом вчинення фінансових операцій з перерахування з рахунку ПрАТ «Креатив» на рахунки іноземних компаній «Creativ Trading SA» та «Quadra Commodities SA Limited» під виглядом виконання правочинів» (стор. 29);
- «… в результаті реалізації злочинного умислу Березкіна С.С., після набуття 31.01.2014 «Quadra Commodities SA Limited» 100 % акцій компанії «Barcosta Ventures Limited» яка є власником ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон», за рішенням Березкіна С.С. єдиним власником та акціонером «Quadra Commodities SA Limited» Спільниченком В.В. акції вказані компанії передані Давидову Ю.Г., а останнім – 17.07.2014 частину в розмірі 34% Березкіну М.С., 33% - Березкіній В.С. та 33 % залишено за собою. Тобто своїми умисними діями, які виразились в організації вчинення Березкіною В.С. … протягом січня-лютого 2014 року правочинів та фінансових операцій з коштами в особливо великих розмірах (20 000 000 доларів США, що еквівалентно на час вчинення злочину 159 860 000 грн), одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів … вчинених за попередньою змовою групою осіб у складі Березкіної В.С., Березкіна М.С., Давидова Ю.Г. … вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України» (стор. 31);
- «Таким чином своїми умисними діями, які виразились в організації складання та видачі службовими особами ПрАТ «Креатив», ТОВ «ЗМЖ» … завідомо неправдивих офіційних документів: … Березкін С.С. вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України» (стор. 33).
У частині обгрунтування доказів, які можуть бути підставою для повідомлення про підозру в поданні про надання згоди Верховною Радою України на затримання народного депутата України Березкіна С.С. зазначається, що: «факт вчинення Березкіним С.С. зазначених вище кримінальних правопорушень об’єктивно й переконливо підтверджується конкретними доказами, зібраними з дотриманням принципів законності й верховенства права та у суворій відповідності процедурі, визначеній кримінальним процесуальним законом України», зокрема:
- показаннями свідків Токтомушева Р.Ч., Буряка О.С., Чонбашева Н.Ч., Пипко Р.П., Давидова Ю.Г., Морозової Є.О., Козаченко А.В., Аврамішина В.С., Кабова Ю.В., Савченка М.М., Ткач (Довбня) А.Ю., Осадчого М.І., Гришка О.Д., інших допитаних свідків;
- розсекреченими протоколами негласних слідчих (розшукових) дій;
- телефонними розмовами між Слюсаренко Т.О. та Бойком О.М., між Серпокриловим О.М. та Слюсаренко Т.О., між Бойком О.М. та Слюсаренко Т.О., між Слюсаренко Т.О. та Прошаченко Л.В., між Терещенко Є.В. та Сулімовою Я.І. і Земцовою І.М.;
- протоколами оглядів оптичних дисків, електронних листів та документів, вилучених під час обшуку нежитлових приміщень АТ «Ощадбанк»;
- листками-погоджень щодо прийняття управлінських рішень та рішень щодо одержання кредитів групою компаній «Креатив»;
- протоколами огляду системного комп’ютерного блоку, накопичувача на жорстких магнітних дисках;
- протоколами тимчасового доступу до речей та документів;
- матеріалами, що надійшли від компетентного органу Латвійської Республіки.
Стосовно застосування до народного депутата України Березкіна С.С. запобіжного заходу, в поданні зазначається, що «Аналіз наведених доказів у їх сукупності і взаємозв’язку підтверджує факт вчинення Березкіним С.С. як організатором особливо тяжких корупційних злочинів (ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України), за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльність на строк до трьох років, з конфіскацією майна, та злочину невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 366 КК України).
Крім того, в органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча народного депутата України Березкіна С.С. з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки зібрані докази дають достатньо підстав підозрювати його у вчинені особливо тяжких корупційних злочинів, віднесених до підслідності детективів НАБ України. У зв’язку з цим є необхідність у затриманні народного депутата України у порядку пункту 3 частини першої статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.
Застосування стосовно Березкіна С.С. тимчасового запобіжного заходу у виді затримання дасть можливість запобігти ризику його втечі, який обґрунтовується наступним: «Зібрані щодо Березкіна С.С. докази дають достатньо підстав підозрювати його у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, за який кримінальним законом передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльність на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для особи переховуватись від органів досудового розслідування та суду». «Також соціальні зв’язки та матеріальний стан Березкіна С.С., наявність можливості виїзду за кордон дають йому змогу переховуватися від слідства, що унеможливить проведення з ним слідчих та процесуальних дій, передусім можливого розгляду судом по суті клопотання про застосування до нього запобіжного заходу. Таким чином, необхідність затримання Березкіна С.С. обумовлена потребою у забезпеченні його участі у процесуальних діях, запобіганні його ухилення як від органу досудового розслідування, так і суду, і з огляду на суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення є пропорційним втручанням у його права».
Крім цього, ініціатор подання, обгрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у виді затримання по відношенню до народного депутата України Березкіна С.С., посилається на практику Європейського суду з прав людини при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (рішення Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії», «Москаленко проти України», «Мамедов проти Росії»).
Комітет зазначив, що у тексті подання ініціатор неодноразово вживає терміни «за невстановлених слідством обставин», «більш точної дати під час проведення досудового розслідування встановити не видалося можливим» (стор. 9, 14, 18, 19, 25, 27 подання).
У зв’язку з цим, є підстави вважати, що подання грунтується переважно на припущеннях, зважаючи на перелік доказів, що міститься на сторінках 33-58, який включає показання, зокрема, Давидова Ю.Г. (голова правління ПАТ «Креатив Груп»), свідків Козаченко А.В. (начальник казначейства ПАТ «Креатив Груп»), Аврамішина В.С. (юрисконсульт групи «Креатив»); розсекречені протоколи негласних слідчих (розшукових) дій; електронні листи, які містять файли з електронними документами, в тому числі сканованими копіями матеріалів судових справ, що розглядаються судом Белізу, а також листків-погоджень щодо прийняття управлінських рішень та рішень щодо одержання кредитів групою компаній «Креатив», в яких першою особою серед підписантів є народний депутат України Березкін С.С.
Комітет також звернув увагу на те, що в поданні зазначено, що закордонні компанії «Quarda Commodities SA Limited» та «Titan LTD», які формально не входять до групи «Креатив», підконтрольні народному депутату України Березкіну С.С. Однак, на сторінці 31 подання зазначено, що єдиним власником та акціонером даних компаній є Спільниченко В.В. У той же час, згідно з матеріалами, що надійшли від компетентного органу Латвійської Республіки (стор. 54 подання) засновником та особою, уповноваженою представляти інтереси даних компаній до січня – липня 2014 року вказано Давидов Ю.Г. Отже, з подання не можна дійти однозначного висновку, що вказані компанії підконтрольні народному депутату України Березкіну С.С.
Крім цього, ініціатором подання здійснено кваліфікацію дій народного депутата України Березкіна С.С., зокрема, за частиною третьою статті 27 Кримінального кодексу України (види співучасників – організатор) (стор. 29, 31, 33 подання), зазначаючи, що «аналіз наведених доказів у їх сукупності і взаємозв’язку підтверджує факт вчинення Березкіним С.С. як організатором особливо тяжких корупційних злочинів». При цьому, кримінальне провадження, посилання на яке міститься в поданні, не відображає вищенаведеної кваліфікації.
Згідно з частиною третьою статті 27 Кримінального кодексу України організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
Комітет зазначив, що Березкін С.С. з лютого 2011 року по теперішній час, зокрема, в період з вересня 2013 по лютий 2014 року, був і залишається народним депутатом України, а, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України. Тому, Комітет вважає, що народний депутат України Березкін С.С. не може бути службовою особою по відношенню до зазначених у поданні службових (посадових) осіб підприємств групи «Креатив» та АТ «Ощадбанк», а стосовно дій Березкіна С.С. у вчиненні особливо тяжкого корупційного діяння у поданні не наведено жодного доказу, який би підтверджував факт вчинення ним як «організатором особливо тяжких корупційних злочинів» в порушення вимог антикорупційного законодавства, зокрема, Закону України «Про запобігання корупції» та виконання повноважень народного депутата України, передбачених Законом України «Про статус народного депутата України», як народним депутатом України (посадовою (службовою) особою).
Народний депутат України Березкін С.С. у своєму поясненні вважає, що «внесені подання невмотивованими та такими, що не містять достатніх фактів та доказів, необхідних для надання згоди на притягнення мене до кримінальної відповідальності, затримання та обрання мені запобіжного заходу у виді тримання під вартою (арешту)».
Також у поясненні зазначено, що «У поданні Генерального прокурора про надання згоди на моє затримання, зазначено, що «в органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча народного депутата України Березкіна С.С. з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки зібрані докази дають достатньо підстав підозрювати його у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, віднесених до підслідності детективів НАБ України. У зв’язку з цим є необхідність у затриманні народного депутата України у порядку п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України».
У зв’язку з цим варто зазначити, що, по-перше, підстава для затримання, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України не узгоджується із статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виходить за межі конституційних приписів, передбачених статтею 29 Конституції України; по-друге, у поданні про надання згоди на моє затримання не доведена наявність обґрунтованих підстав вважати, що можлива моя втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до п. «с» ч. 1 статті 5 Європейської конвенції нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків законного арешт або затримання особи, здійснененого з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно із статтею 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність (частина перша); ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (частина друга); у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.
Ні стаття 5 Європейської конвенції, ні стаття 29 Конституції України не відносять запобігання втечі особи з метою ухилення від кримінальної відповідальності до виняткових підстав для її арешту або затримання без вмотивованого рішення суду.
Щодо ризику моєї втечі, то у поданні про надання згоди на затримання зазначено, що «зібрані щодо Березкіна С.С. докази дають достатньо підстав підозрювати його у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, за який кримінальним законом передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для особи переховуватись від органів досудового розслідування та суду» (ст. 59 подання).
На підтвердження своєї позиції сторона обвинувачення посилається на рішення Європейського суду з прав людини, спотворюючи при цьому суть, зроблених Судом висновків.
Так, зокрема, посилаючись на рішення Європейського суду у справі «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. the Czech Republic), заява № 31315/96, від 25.04.2000, сторона обвинувачення навмисно опускає той факт, що використане національними судами Чехії обґрунтування щодо тримання заявника під вартою не базувалось виключно на суворості покарання.
У вищезгаданій справі тримання заявника під вартою було обґрунтовано серйозність обвинувачень, а також небезпекою того, що заявник може бути екстрадований до Німеччини у зв'язку з іншим кримінальним провадженням та ризиком вчинення інших злочинів; відповідно до фактичних обставин справи заявник раніше вже був засуджений за подібні злочини (п. 75 рішення).
Посилаючись рішення Європейського суду у справі «Москаленко проти України» (заява 37466/04), сторона обвинувачення процитувала лише половину пункту 36 рішення, не відтворивши при цьому позиції Суду з цього питання, яка полягає в тому, що суворість покарання може враховуватись, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою:
«36. Суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви» (Jecius v. Lithuania), заява № 34578/97, п. 94, ECHR 2000-IX)». (див. рішення у справі «Бортюк проти України» (Borotyuk v. Ukraine) від 16.03.2011, заява № 33579/04, п. 61)»
Крім цього, обґрунтовуючи ризик моєї втечі народного депутата України сторона обвинувачення стверджує, що «соціальні зв’язки та матеріальний стан Березкіна С.С., наявність можливості виїзду за кордон дають йому змогу переховуватись від слідства».
При цьому сторона обвинувачення жодним чином не конкретизує, про які соціальні зв’язки та матеріальний стан йде мова, що робить це припущення абсолютно абстрактним. Наявність у особи можливості виїзду за кордон так само не може саме по собі слугувати обґрунтуванням ризику втечі.
Згідно позиції Європейського суду у справі «В проти Швейцарії» («W v. Switzerland») № 14379/88 від 26.01.1993): «Небезпеку переховування від правосуддя не можна вимірювати тільки залежно від суворості належного покарання; її треба визначати з урахуванням низки інших факторів, які або можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або ж зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправдуванням тримання під вартою … При цьому требо враховувати характер обвинуваченого його моральні якості, його кошти, зв’язки з державою, у якій його переслідування за законом, та його міжнародні зв’язки» (п. 33 рішення).
… стороною обвинувачення наведені лише абстрактні, нічим не підтверджені припущення щодо існування ризику втечі, однак не надано жодних доказів, які би могли підтвердити існування такого ризику з огляду на мої особисті обставини (напр. існування певних соціальних зв’язків чи майна за кордоном, попереднє переховування від слідства тощо).
Також, згідно позиції ЄСПЛ, національним судам слід врахувати те, чи була можливість у підозрюваного у зв’язку із здійсненням щодо нього процесуальних дій (із змісту яких він міг зрозуміти, що стосовно нього було розпочато кримінальне переслідування) втекти раніше. Якщо така можливість була, а підозрюваний нею не скористався, то ризик втечі на момент розгляду питання про застосування запобіжного заходу істотно зменшився. Так, у рішенні по справі «Луценко проти України» («Lutsenko v. Ukraine», заява 6492/11) Суд констатував, що тримання під вартою Ю.В. Луценко не було необхідним, щоб запобігти втечі, адже заявник раніше давав підписку про невиїзд і не порушував взятого на себе зобов’язання.
У зв’язку з цим варто зазначити, що про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016 та намір органів прокуратури звернутись до Верховної Ради України із поданням про надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності, затримання та взяття під варту (арешт) мені стало відомо понад три тижні тому, а саме 24.10.2018, коли керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. публічно повідомив, що відповідні подання підписані ним та скеровані Генеральному прокурору України (https://www.pravda.com.ua/news/2018/10/24/7196144/).
З того часу я від слідства не переховувався та місце проживання не змінював, хоч і мав таку можливість. У зв’язку з цим відсутні будь-які підстави вважати, що можлива моя втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності».
Комітет зауважує, що у поданні відсутні достатні докази, які б підтверджували вчинення народним депутатом України Березкіним С.С. «особливо тяжких корупційних злочинів», за які кримінальним законом передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а відтак подання не містить підстав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, для затримання особи, і вибір запобіжного заходу, запропонований органами прокуратури, грунтується лише на суворості покарання, статусі народного депутата України Березкіна С.С., його соціальних зв’язках та матеріальному стані, що дає йому можливості виїхати за кордон.
Така позиція ініціатора подання спростовується, зокрема, положеннями статті 29 Конституції України, статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, окремими рішеннями Європейського суду з прав людини.
Так, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Moskalenko v. Ukraine, заява № 37466/04) про те, що «органи судової влади неодноразово посилалися на ймовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину…», Комітетом водночас взято до уваги рішення «В проти Швейцарії» («W v. Switzerland», заява № 14379/88): «Небезпеку переховування від правосуддя не можна вимірювати тільки залежно від суворості належного покарання; її треба визначати з урахуванням низки інших факторів, які або можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або ж зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправдуванням тримання під вартою … При цьому требо враховувати характер обвинуваченого його моральні якості, його кошти, зв’язки з державою, у якій його переслідування за законом, та його міжнародні зв’язки».
Крім цього, згідно з позицією Європейського суду з прав людини «при обранні запобіжного заходу слід врахувати те, чи була можливість у підозрюваного у зв’язку із здійсненням щодо нього процесуальних дій (із змісту яких він міг зрозуміти, що стосовно нього було розпочато кримінальне переслідування) втекти раніше. Якщо така можливість була, а підозрюваний нею не скористався, то ризик втечі на момент розгляду питання про застосування запобіжного заходу істотно зменшився. Так, у рішенні по справі «Луценко проти України» («Lutsenko v. Ukraine», заява 6492/11) Суд констатував, що тримання під вартою Ю.В. Луценко не було необхідним, щоб запобігти втечі, адже заявник раніше давав підписку про невиїзд і не порушував взятого на себе зобов’язання».
Комітет дійшов висновку, що подання «Про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича» від 6 листопада 2018 року, підтримане та внесене 7 листопада 2018 року до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В., є законним, оскільки ініційовано і подано належним суб’єктом подання, але недостатньо вмотивованим і обгрунтованим, про що зазначено вище у висновку.
Враховуючи викладене, Комітет ухвалив висновок щодо подання «Про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича» від 6 листопада 2018 року, підтриманого та внесеного 7 листопада 2018 року до Верховної Ради України Генеральним прокурором України Луценком Ю.В., і прийняв рішення направити до Верховної Ради України висновок Комітету та зазначене подання.
Додаток: Оригінал подання «Про надання згоди на затримання народного депутата України Березкіна Станіслава Семеновича» із супровідним листом Генерального прокурора України на арк.
Перший заступник
голови Комітету П.В.ПИНЗЕНИК