Народним депутатам України
У зв’язку з тим, що окремі народні депутати України почали подавати до сектору реєстрації законопроектів апарату Верховної Ради України проекти законодавчих актів з факсимільним підписом, Комітет вважає за необхідне повідомити таке.
Право законодавчої ініціативи народних депутатів України встановлено частиною першою статті 93 Конституції України і розвинуто правовими нормами статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 84 Регламенту Верховної Ради України.
Подання законопроекту до Верховної Ради України за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи, передбачено частиною другою статті 85, пунктом 2 частини першої статті 94 Регламенту Верховної Ради України.
Реалізація права законодавчої ініціативи здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 84 Регламенту Верховної Ради України шляхом внесення проектів законів, постанов, проектів актів Верховної Ради, пропозицій та поправок до законопроектів.
Стосовно вимог до підпису народного депутата України при здійсненні права законодавчої ініціативи слід зазначити таке.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України» при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.
Цивільний кодекс України (частина перша статті 202, стаття 205, частини перша - третя статті 207) врегульовує питання оформлення первинних документів (щодо підписів) при здійсненні правочинів.
Міністерство юстиції України листом від 10.01.2005 за № 19-45-1590 повідомляє, що «використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів».
Реалізація права законодавчої ініціативи не є правочином.
13 січня 2006 року в офіційній заяві Міністерства юстиції України висловлено таку позицію щодо можливості застосування факсимільного підпису на офіційних документах: «юридичний статус факсиміле українським законодавством не визначено, і тому воно не є таким, що засвідчує автентичність підпису особи».
Чинним законодавством України, крім власноручного підпису особою документів, передбачено електронний цифровий підпис. Використання електронного цифрового підпису врегульовано Законом України «Про електронний цифровий підпис», прийнятим 22.05.2003.
Юридична енциклопедія (Юридична енциклопедія: В 6 т. / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Укр. енциклопедія, 2002.- Т.4.-С.543) зазначає, що «підпис є графологічний начерк, який означає особу його виконавця і здійснюється нею з метою посвідчення документа або підтвердження відомостей, що містяться у документі й свідчать про певне відношення до них того, хто розписується. Підпис повинен виконуватися тією особою, яку він означає, тільки тоді він відповідатиме своєму призначенню».
Виходячи з вищевикладеного, Комітет вважає, що народні депутати України, реалізуючи право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, відповідно до вимог чинного законодавства мають подавати проекти законів, постанов, проекти актів Верховної Ради, пропозиції та поправки до законопроектів в установленому Регламентом Верховної Ради України порядку, тобто за власноручним підписом.
Голова Комітету О.С. ЄФРЕМОВ